Українські дитячі і підліткові книжки 2021 року: тренди, здобутки, втрати

Популяризація дитячого читання, успіхи український ілюстраторів за кордоном, нові переклади тиліту та класкики, що від нас пішли. Читомо підсумовує головні тенденції української дитячої та підліткової літератури минулого року, а також називає основні виклики, що стоять перед галуззю.

Популяризація читання

2021 рік в українській дитячій літературі минув під знаком популяризації дитячого читання. Потужний імпульс цьому процесу дали як програми Українського інституту книги, так і приватні ініціативи.

УІК четвертий рік поспіль працював над поповненням бібліотечних фондів. За результатами відбору-2021 до українських бібліотек потрапить 689 нових видань, з них 60% — дитячі та підліткові книжки. Утім, через брак фінансування (2021 року бюджет закупівель складав лише близко 48 млн грн), це досі незначна кількість: до 500 примірників кожної книжки, що аж ніяк не може задовольнити потреб українських бібліотек.

Збільшення бюджету для бібліотечних закупівель — одна з нагальних потреб української освіти та культури. УІКу вдалося збільшити фінансування закупівель на 2022 рік до 183 млн грн. В Інституті сподіваються, що зможуть закупити на цю суму  понад 1 млн нових книжок.

Сама процедура відбору також потребує вдосконалення, на що вказує хоча б випадок із книжкою Марини Ланге «Щоб у 16 не було запізно». Це видання, що транслює дискримінаційні висловлювання щодо дівчат, потрапило до списку закупівель, що викликало обурення правозахисників, інтелектуалів та культурних діячів.

Серед низки проектів УІКу з популяризації читання слід окремо виділити два. Найперше, це всеукраїнський аудіопроект «365 казок на ніч»: для українських дітей у 2020 і 2021 роках створили кілька сезонів сучасних анімованих аудіоказок, які можна слухати у вільному доступі на YouTube-каналі УІК. Це суттєвий крок не лише для популяризації читання, але й для збільшення обсягу дитячого україномовного контенту в інтернеті, якого критично бракує.

Іншою знаковою ініціативою стало створення довідкових матеріалів про сучасну українську дитячу літературу, орієнтованих на батьків, педагогів та бібліотекарів. У межах акції #Живі письменники, започаткованої ще 2019 року, УІК та команда проекту «Барабука» за допомогою відеороликів, каталогів та методичних матеріалів знайомлять українців із найактуальнішими творами для дітей та їхніми авторами.

Серед приватних ініціатив останнього року варто відзначити розвиток подкастів та відеоблогів про дитячу літературу, а також освіту. Це такі проекти, як «ПереФарбований лис» від освітянки Валентини Мержиєвської та психологині Марії Діденко, освітньо-розважальний подкаст «У міста є я» Ірини Озимок, а також низка “дорослих» подкастів, що привертають увагу і підліткової аудиторії.

Несподіванкою у справі популяризації читання стала «єПідтримка» від держави. Лише за перші два тижні роботи програми українці, що отримали 1 тисячу гривень за вакцинацію від COVID-2019, витратили на купівлю книжок 250 мільйонів гривень.

Читайте також: єПідтримка: де вигідно витратити 1000 грн на книжки та з якими знижками

Тренди

З історичної перспективи дитяча книжка була створена з метою навчати й розважати – docere et delectare. Та вже напочатку 1990-х ці функції в дитячій літературі Заходу поступилися місцем іншим. Аналізуючи українські дитячі книжки 2021 року, ми спостерігаємо, що в них моралізаторство починає дедалі більше сприйматися як моветон. Наразі українська дитяча книжка помітно тренує «м’яз» комунікативної функції та стає простором і приводом для посутньої розмови. Вона нарешті деконструює, формує і дотворює, та все ж іще доволі пасивно розважає українських юних читачів.

2021 рік, хоча він був нелегкий у багатьох видавничих аспектах, справді допоміг нам зрозуміти, що книжка – це насамперед комунікатор, співрозмовник та простір для мислення. Українська дитяча література відзначилася тим, що нарешті почала нарощувати «масову» іпостась. Теми й жанри, які довгий час вважалися нішовими для українського дитячого книжкового ринку, вигулькнули на поверхню. Наприклад, «Чарівна книжка про какашки» Ганни Булгакової чи «Ми до лікаря йдемо» Світлани Ройз спонукають юних і дорослих читачів усвідомлювати, осмислювати та озвучувати фізіологічні потреби й проблеми та проговорювати пов’язані ними емоції. Ці книжки вирізняються легкістю наративу й порцією гумору; ми нарешті готові говорити про теми, які є невід’ємною частиною нас самих. Окремо варто відзначити й зростання уваги видавців до книжок на екологічну тематику.

Активно розвивається реалістична проза для читачів груп 9+ і 13+. Повісті «Мирослава та інші з нашого двору» Ольги Купріян і «Любов, дідусь і помідори» Наталії Ясіновської звертаються до теми переживання дітьми складних хвороб їхніх близьких і рідних. Роман Наді Білої «Ел і Ева» осмислює дорослішання як багатоскладовий шлях до самоідентифікації. Ці книжки вирізняються відвертістю історії і життєвих досвідів.

Іншим помітним трендом є активний розвиток книжок, пов’язаних із професійним самопошуком. Реалістична повість Аліни Штефан «Лу-ветеренарка», гумористична повість Мії Марченко «Майка Паливода обирає професію», пізнавальна книжка Маші Сердюк «Як відкрити ресторан. Магічний посібник з ресторанної справи», гібридна повість-порадник Саші Кочубей «Дарую братика за підписку. Твій інстащоденник» показують юним читачам, що сьогоднішнє хобі завтра може стати справою їхнього життя. А лайфхаки, якими діляться автори, можуть спонукати дітей розпочати конструктивно діяти на шляху до мети. Такий український тренд перегукується із трендами англомовної літератури, де конструювання якісних моделей майбутніх лідерів закладається тут-і-тепер.

Ще один не менш важливий тренд – це деконструкція радянської ідеології та конструювання української ціннісної історичної спадщини, адже це імператив, з яким не можна зволікати. Цього року автор «Союзу радянських речей» Петро Яценко виграв премію «Книга року ВВС» у номінації «Дитяча література». Автор зумів розказати дітям про Радянський Союз так, щоб запобігти ностальгійним міфам. Осмислення історичної спадщини постає не лише в серйозному, але й розважальному ключі, що дає «зелене світло» деконструкції. Книжка-воркбук «Козаки правлять країною», з якою діти можуть різати, малювати, клеїти, допомагає дітям розуміти, що наша історія – це не тільки «нудний шкільний урок», але й задоволення, інтрига, а ми самі – не пасивні споживачі знань із історії, а й активні співтворці смислів.

Стаючи сміливішою та більш орієнтованою на потреби читачів, українська дитяча література досі майже не здобувається на суттєві якісні прориви у тому, що, за браком кращого слова, назвемо level up – вищим рівнем. Найкращі книжки, які вийшли друком 2021 року, якісні та виважені. Утім вони не спричиняють значного тематичного, жанрового чи художнього прориву, їм досі бракує експериментів. Також нам однозначно бракує сміху й іронії в дитячій книжці так само, як нонсенсу та нісенітниць (silly books).

Наші книжки також досі пасуть задніх у формуванні образів «туристичної України» – прописуванні своїх сучасних локацій, формуванні впізнаваних образів «свого» простору. А це впливає не тільки на економіку, що очевидно, але й на культурну ідентифікацію юних читачів.

Втрати

2021 рік приніс нам сумну новину про відхід провідного дитячого письменника Володимира Рутківського (1937-2021). Будучи автором понад півсотні книжок для дітей, письменник формував ціннісну українськість і культурну самоповагу читачів. У його книжках, за найкращими традиціями фентезі, найпопулярнішого жанру серед юних читачів, є інтрига, екшн, великий сюжет, багатогранні персонажі, історична правда й авторська фантазія. Своїми творами, зокрема серією «Джури» та екранізованою повістю «Сторожова застава», Рутківський заклав зразки сучасного українського гостросюжетного історичного фентезі.

Він також зумів розказати дорослим читачам про абсурдність і непрозорість радянського періоду. У книжці «Потерчата» Рутківський торкнувся однієї з найскладніших тем – психологічних травм дітей війни. Звернувшись, до своєї біографії, Рутківський назвав цю книжку «дитяча сповіддю для дорослих, які так нічому й не навчились». Він чуйно й чітко показав, що таке історична травма та як вона передається у спадок наступним поколінням. І цим вагомо торкнувся допіру не проаналізованої належно в українській дитячій літературі теми замовчування та приховування історичних травм. Рутківський став одним із перших авторів в Україні, які почали пошук правильної мови для цих тем.

Володимир Рутківський народився на Черкащині, але життя прожив в Одесі. 2012 року в інтерв’ю літературознавець Володимир Панченко поцікавився, чи хотів би Рутківський, щоб на його батьківщині встановили пам’ятник персонажам із фентезійної трилогії «Джури». Рутківський відповів, що свого часу йому мріялося, аби «в кожній області, районі чи селі встановити пам’ятники, стели чи бодай меморіальні дошки героям і видатним особам, які там народилися чи здійснили подвиг». І додав, що хотів би, «щоб на початку навчального року вчитель водив своїх учнів до цих пам’яток».

Книжки Володимира Рутківського можуть слугувати за своєрідні текстові пам’ятники, стели та меморіальні дошки про українських героїв. Відтак важливо, щоб юні читачі України мали вільний доступ до книжок Рутківського у шкільних і міських бібліотеках, осмислюючи свою національну ідентифікацію та розвиваючи культурну самоповагу.

Читайте також: Письменники, перекладачі, художники, філософи: кого забрав від нас 2021-й

За кордоном

2021 року головними амбасадорами української дитячої книжки за кордоном, як і раніше, були переважно вітчизняні ілюстратори. Входячи до топів престижних премій, вони привертали увагу до своєї творчості та заявляли про Україну.

Найвідомішими сучасними українськими ілюстраторами дитячих книжок на міжнародній арені можна назвати Роману Романишин та Андрія Лесіва. До їхнього вражаючого списку нагород попередніх років торік додалися нові. Творчий дует потрапив до списку переможців Nami Island International Picture Book Illustration Concours 2021 та здобув срібло на конкурсі комунікаційного дизайну European Design Award. А найвпливовіший американський журнал літературних оглядів Kirkus Reviews вніс книжку Романи Романишин й Андрія Лесіва «Війна, що змінила Рондо» до списку 100 найкращих книжок, що вийшли друком у США 2021 року.

Увагу міжнародної спільноти привернула й українська ілюстраторка Альона Шостко. Вона стала однією з переможниць європейського конкурсу IJungle 2020 Illustration Awards та фіналісткою престижної премії для ілюстраторів World Illustration Awards 2021. Шостко підкорила журі ілюстраціями до книжкового проєкту «Ці дивовижні українці».

Заявили про себе й інші ілюстратори. Українська ілюстраторка Юлія Гвілим, що проживає в Нідерландах, стала переможницею міжнародного конкурсу молодих ілюстраторів The Golden Pinwheel у Шанхаї. Олександр Шатохін отримав почесну відзнаку конкурсу CLAIRVOYANTS, а Оксана Драчковська ввійшла до короткого списку 55-ї Болонської виставки ілюстраторів. Впливова міжнародна платформа dPICTUS виділила роботу «Дороги» української ілюстраторки Олени Сметани. Вона потрапила до престижної колекції книжок-картинок Франкфуртського книжкового ярмарку.

Щороку українська книжкова спільнота пильно стежить за появою чергового каталогу «Білі круки». До нього Міжнародна молодіжна бібліотека в Мюнхені включає найкращі книжки з різних країн. Україну в каталозі 2021 року представили книжки «Куди і звідки» Романи Романишин й Андрія Лесіва та «Реактори не вибухають» Станіслава Дворницького і Катерини Міхаліциної.

Важливим інструментом для популяризації української дитячої літератури за кордоном була Програми підтримки перекладів Translate Ukraine від Українського інституту книги. За її підтримки у різних країнах світу вийшло друком 63 видання в перекладі з української, зокрема й 10 дитячих книжок. Це твори Наталки Малетич, Івана Андрусяка, Катерини Міхаліциної, Тані Поставної, Дмитра Кузьменка, Романи Романишин та Андрія Лесіва, а також Анни Гутніченко. Їх читатимуть у Грузії, Індонезії, Італії, Латвії, Литві, Польщі, Туреччині, Хорватії та США.

Читайте також: Дитячі та підліткові книжки 2021 року, які Читомо радить прочитати