Ірина Власенко. Чужі скарби

Злочин і кара, невідкупний гріх і спокута, батьки і діти, кохання й похіть… Вектори цієї книги розмаїті, сюжет захоплюючий і динамічний. А життя сплітає в єдиний клубок теперішнє й минуле… Не дивися в дзеркало проти ночі, бо потойбіччя пантрує на твою душу. Але є ще любов, яка вирятовує, бо брат не зрікається брата!

— Що сталося? — вичавив із себе. — Мати спала, коли двері вибили й у хату уві¬рвалося двоє чоловіків. Вони шукали тебе і якісь документи. Сказали, що якщо я не скажу, де ти, вони вб’ють всіх. А я не знала, де ти. Я сказала, що подзвоню до тебе, але мати, — жінка запла¬кала. — Вона вдарила одного з них, і він застрелив її. Просто так. Взяв і застрелив. Я хотіла втекти, та той другий… Він наздогнав мене на порозі і… Я опритомніла, коли вже все палало. Насилу випо¬взла з будинку. А потім… я… я не пам’ятаю точно. Все відбувалося дуже швидко. Я не могла нічого зробити. Прибігли сусіди, викликали пожежників і винесли мене з подвір’я. Я одразу ж подзвонила до тебе. А потім… — Все. Тихо. Все позаду. Заспокойся, — тепер Гліб обіймав її.