Дж. Г. Баллард . Люди міленіуму

Сіммонс Ден. Ендіміон : роман / Ден Сіммонс ; пер. з англ. Галина Михайловська. — Тернопіль : Навчальна книга — Бог­дан, 2018. — 544 с. : іл. — (Серія «Чумацький шлях»). ISBN 978-966-10-5300-6

Мене звати Рол Ендіміон. Моє ім’я римується з «Пол». Я народився на планеті Гіперіон 693-го року за нашим місцевим календарем, або 3099 р. після Різдва Христового за літочисленням до Гіджри, або через 247 років опісля Падіння, якщо числити так, як це робить більшість із нас в епоху Пакса. Коли я подорожував разом із Навчителькою, про мене казали, що я з пастухів, і це правда. Майже. Я походжу з родини мандрівних вівчарів, де на хліб заробляли, випасаючи отари на оболонях та луках у найвіддаленіших закутках континенту Аквіли. Там я виріс, і мені в дитинстві теж доводилося приглядати за вівцями. Ці лагідні ночі під зоряним небом Гіперіона мені не забути ніколи! Коли мені виповнилося шістнадцять (за гіперіонським календарем), я втік з дому й завербувався до Місцевої гвардії, контрольованої Паксом. Ці три роки збереглись у пам’яті переважно як нудьга без кінця-краю, за винятком хіба тих невеселих чотирьох місяців, коли мене послали на шельф Крижаний Пазур на Урсі приборкувати місцевих бунтівників. Після того, як мене витурили з гвардії, я подався працювати охоронцем і круп’є чи не до найкрутішого казино в Дев’ятихвістці, потім відбув два сезони дощів шкіпером на баржі у верхів’ях Кансу, а відтак подався ще й у науку до ландшафтного архітектора Аврола Х’юма, і як його підмайстер розмічував сади в маєтках на мисі Дзьоб. Але «пастух», напевне, більше припав до смаку літописцям Навчительки, коли вони взялися виписувати біографії найближчого кола її послідовників. Пастух – це так по-біблійному, ну майже як пастир!