Таня Поставна. Листи з пошти на маяку

Дідусь Жером, наглядач маяка зберіг шість листів, які випадково потрапили на його пошту під час доставки. Історії, розказані у них, так його вразили, що він наважився їх розповісти, найперше для того, щоб вони все ж таки дісталися своїх адресатів. Всі ці листи написали діти з різних куточків світу – з Мальдів, Чилі, Ісландії, М’янми, Нігерії та Греції. Вони розповідають про те, що відбувається у їхньому житті, про місця, де вони живуть, діляться своїми переживаннями та роздумами, пишуть про стосунки з батьками та про свої мрії. Як виявляється, у цих дітей багато спільного, незважаючи на те, що вони живуть у різних країнах та культурах. Ці історії – це телепорт на різні континенти, можливість знайти друзів та зрозуміти, що ми не самотні у своїх тривогах.

Добрий день,

Цікаво, у тебе зараз теж день чи ніч? У нас якраз середина літа, тому сонце світить і вдень, і вночі. Це дуже зручно. Особливо якщо ти, як і я, любиш збирати вночі кораблі. Я вже зібрав вісім. Може, воно звучить не так і масштабно, але повір, зібрати корабель усередині пляшки — це неабищо. Для цього потрібно мати спеціальні пінцети, за допомогою яких треба по черзі просовувати деталі в пляшку. Усе це треба робити дуже обережно і в правильній послідовності, щоб там усередині все гарненько склеїлось. Але мушу визнати, за минулий місяць я не зібрав жодного корабля. Зараз поясню чому. Річ у тім, що мої батьки надумали в цьому році поїхати в відпустку без мене. Як тобі таке? Лишити рідного сина в Ісландії, а самим чкурнути на Філіппіни плавати з черепахами. Оце тобі й маєш — родина… Тато пояснив це тим, що вони з мамою дуже рідко бачаться, і тому їм потрібен час, щоб побути разом. Ніби якби вони були утрьох зі мною, то вже були б не разом. Словом, якісь дитячі відмовки. Але маму ми справді рідко бачимо, бо вона багато гастролює зі своїм оркестром. Їх там аж сто десять чоловік, уявляєш? Мама грає на валторні — це така довга труба, закручена, наче мушля.