Вікторія Авеярд. Буря війни

Мара Барров пройшла довгий шлях: від дівчинки зі злиденного села, приреченої стати гарматним м’ясом у чужій війні, до живого символа революції проти несправедливого соціального ладу. Однак чи справді вона здобула власний голос? Можливо, усе одно залишається іграшкою в чужих руках у небезпечній політичній грі? «Буря війни» — четвертий і заключний том циклу «Багряна королева» Вікторії Авеярд, у якому на героїню (і читачів) чекають масштабні битви за території й боротьба пропаганд за душі, шпигунські інтриги і несподівані політичні союзи, які перекроять політичну карту континенту. А також — суперництво за Марине серце. Два принци: один обіцяє створити новий, справедливіший світ, граючи за старими правилами; другий узагалі нехтує правилами й погрожує спалити знайомий світ, якщо не отримає бажаного. Що вибере Мара: свої ідеали чи почуття? Чи вдасться героям здобути право на вільне життя, чи, можливо, старий лад надто глибоко пустив корені? А якщо таки вдасться, то що і хто вціліє на попелищі?

Повітря двигтить від тріску металу і скла. Євангеліна з командою вже не гає час даремно: вони сплющують биті машини, які перекривають шлях, у млинчики із заліза і сталі. Ті транспорти, які досі на ходу, з гарчанням пробиваються вперед, хоча їх шкрябають гілки і намагаються перевернути корені. У пропахлому димом повітрі Євангеліна заскакує на корпус транспорта. Лунають постріли, але кулі падають на узбіччя, відкинуті її навиком. Обабіч Яструбиної дороги з’являються високі блакитні щити, мов привиди серед диму й попелу. Девідсон тримає їх, витягнувши кулаки. Коли лунають наступні постріли, щити трохи здригаються, але не пропускають куль. Пістолями нас не вбити.