Пуляєва Альона. Дітям про науку. Біологія

«Вівсяна банда» — серія кумедних історій про коней і поні. У п’ятій книзі поні Шоко та його друзяки вирушають у довгоочікувану відпустку до рідного Даммбюля — кінської ферми біля Північного моря! Та от халепа: на подвір’ї їх зустрічають не старі друзі, а пихаті новенькі поні — Ганс і Франс, яких Шоко неодмінно має провчити. Прогулянка морем ледь не обернулася справжньою трагедією, а зустріч із велетенським піскожильним чудовиськом не обіцяла нічого доброго. Але для справж¬ніх піратських поні навіть це не проблема. Чи не так?

— У Кекса буде пов’язка, як у пірата? — вигукнула Ґрета, що саме прибігла разом із Лоттою й Паулем.
— Як чарівно, Кекс буде поні-піратом! — Лотта смачно цмокнула малюка в лоба.Хазяйка засміялася:— Авжеж, агов, пірати зі стайні!Кекс здивовано подивився на нього.
— А що ці пірати роблять?— Пірати плавають у морі на кораблях і грабують інші кораблі, — пояснив хтось позаду.Озирнувшись, Шоко побачив над своїм хвостом голову Франца.
— Пірати нахабні й небезпечні.Справді? Він хихикнув і штурхнув Кекса носом.
— Це те що треба! Поні-пірати!
Його плямистий друг випнув нижню губу.
— Еге ж. Але, по-перше, поні-пірат я один, а по-друге, що це за пов’язка?
Цього Шоко, на жаль, не знав. Франц цього разу теж не зміг допомогти.
— А хіба є спеціальні очні пов’язки для поні? — саме в цю мить запитала хазяйка.
— На жаль, немає, — похитала головою двонога ветеринарка. — Але я маю чудову ідею, — посміхнулася вона до Лотти з Ґретою. — Чи немає у вас верхньої частини якогось старого купальника?
Дівчатка здивовано дивилися на неї.
— Верхньої частини купальника? — хором перепитали вони.
— Саме так. Одна частинка закриватиме око, а в іншій проріжемо дірку для другого ока. Все це міцно зав’яжемо за вухами, щоб не совалося. — Ветеринарка пальцями обвела навколо Кексової голови, аби всі добре зрозуміли, що вона має на увазі.
— Чудова ідея! — засміялися Ґрета з Лот-тою. — Ми зараз знайдемо щось гарненьке!
І вони чкурнули до будинку.
— Типерки Кексічок буде піратом? — Пришкутильгав до нього Тоні. — А я нє? — Тоні скорчив таку мармизу, ніби безмежно розчарований.
Шоко пошкрябав себе заднім копитом за вухом. Тоні має рацію. А як же вони? Хіба ж їм бракує нахабства й відваги?