Макс Кідрук. Доки світло не згасне назавжди

Роман «Любий розпусник» отримав спеціальну премію «Коронації слова» за найкращий комедійний твір!

Молодий гульвіса Михайло Свиридович Лановий, якого дбайливий дядечко відіслав до Києва на навчання в університеті, не може марнувати життя на такі приземлені речі, коли навколо стільки чарівних жінок. І все було б чудово в Мішеля, як сам він завжди представляється, якби не вічні борги. Кредитори насідають зусібіч, нема від них спасіння… Чи все-таки є? Суворою рукою дядечко вирішує повернути Мішеля в тихий провінційний Закопанськ, де на ловеласа чекає нудна робота в дядьковій конторі. Та хто б міг подумати, що й у сонному містечку наш герой примудриться знайти на свою голову пригоди — бурхливі, кумедні й дуже навіть небезпечні.

Валентин Тарасов — актор театру й кіно, десять років працював актором у Дніпропетровському російському театрі ім. Горького. Паралельно працював на телекомпаніях у ролі сценариста, телеведучого, телережисера, головного режисера телекомпанії та режисера-постановника. Неодноразовий дипломант і лауреат літературної премії «Коронація слова». 

«Одна з головних героїнь тієї ночі, Жозефіна Копач, вочедидь, ретельно прикидалася, що її не було в містечку, тому що зовсім не з’являлася в публічних місцях. А от її чоловік… Усі сподівалися, що він охолоне і поводитиметься так, наче йому все привиділося.

Невгамовний Марко старався, напевно, більше за всіх: удава повну безтурботність щодо наслідків тієї ночі, немов його хитру персону це не обходило. Певна річ, найбільше він побоювався, що його справжня роль у скандальній історії стане відома дядькові й племіннику. І тоді його майбуття ставало туманим, і дороги з того туману годі було й шукати. І що більше він цього побоювався, то балакучіше робився сам: тріщав без угаву й приводую Щоправда, оскільки кожен з мешканців будинку був зосереджений на своїх відчуттях від пережитого, мало хто звертав на нього увагу».