Павел Беренсевич. Династія криворучків

Щодня винахідники всього світу працюють для того, щоб новим поколінням «криворучків» було що ламати. Смартфони, планшети, ноутбуки — знахідка для вправних рученят сьогоднішніх маленьких псувачів. А що і як псували наші батьки, дідусі, прабабці та прадіди? Що винайдуть для наступних «криворучків» науковці та конструктори? Отже, якщо вам уже траплялося щось поламати, розтрощити, роздерти, викривити, порізати, понівечити, втопити, потоптати, розірвати, продірявити, спалити, розібрати або десь щось накалякати — ця книжка саме для вас!
Для дітей молодшого шкільного віку.

Десь хвилину я думав, що мобільник нічого не відчув. Він лежав так, ніби поштовх у кнопку не справив на нього враження. Аж ось він зрушився! Запихкав, замиготів екраном, потягнувся і прокинувся. Я обережно, кінчиком носа, пересунув зображення замочка, і дисплей замінився кольорами веселки. Я побачив блакитне небо, кактуси, маму й тата у відпустці, і мені зробилося так весело, що я знову дзьобнув носом дисплей. Кольори і картинки змінилися, тож я спробував іще раз, тільки вже підборіддям. Потім язиком, бровою, ліктем, вухом — усім, аби тільки не руками, бо я слухняна дитина. Щоразу, як я на нього натискав, телефон цмокав від радості й виробляв нові штучки. То літерки, то циферки, то якісь ігри, пісеньки, аж раптом залунало тихеньке:
Біііііііп!
Я завмер з переляку.
Біііііііп!
Що робити?
Зараз хтось відповість на виклик!
Біііііііп!
Я дзьобнув носом екран!
Біііііііп!
Хапнув рукою через ганчірку!
Біііііііп!
— Алло! — буркнув незнайомий голос.
Ближче за все стояла каструля із супом. Я підняв кришку, кинув мобільник і закрив.
І вийшов із кухні як привид — зовсім безшумно…