Тетяна Стрижевська. Файні товсті дівки, йо!

Мілка й Зоряна — абсолютно сучасні дівчатка! Вони знають геть усе про моду, і їхнє життя розписане за канонами провідних жіночих журналів. Та ось одного разу невблаганна доля на цілий місяць закидає їх до бабусі в далеке карпатське село. І тут гламурність мусить пройти випробування Справжністю!

Що від неї залишиться на лоні справжньої природи, у спілкуванні зі справжніми людьми — та ще й тоді, коли у дівчаток уперше починають зароджуватися справжні почуття?

Навдивовижу тонка психологічна повість Тетяни Стрижевської «Файні товсті дівки, йо!» — мастрід для сучасних українських підлітків, які переживають становлення характеру і відкривають для себе глибини перших почуттів.

— Мілко, ну ти й дуринда! — виховувала її потім Зоряна, коли вже довідалася (в останню чергу!) вирок батьків. — Вони тебе ошукали! Садиба? Я була у своєї двоюрідної бабці разів зо три, востаннє — перед першим класом, тож уявляєш, як давно то було, але пам’ять у мене добра! Садиба — то хата-халупа. На ліжках — купа матраців, але вони не м’яко стелять, тож відчуєш себе принцесою на горошині, підпираючи власними ребрами тверді дошки! Нема ні інтернету, ні навіть нормальних каналів — я не кажу про музичні та із серіалами! Там навіть «1+1» нема та «СТБ», щоб розважальні шоу подивитися, тільки якийсь місцевий ловить — із новинами й нуднезними передачами про рідний край! Річка — холодна, дзуськи там покупаєшся! У сто разів гірше від нашого великого шкільного басейну! В гори мене мама й тато ні разу не пустили: боялися, що я заблукаю чи звалюся в урвище! Тож що по телеку ті гори, що з ґанку хати баби Катрі — однаково! Тільки вдома перед монітором хоч комахи не кусають, а там скрізь ті жахливі оси зі своїми жалами! — не стихала Зоряна. І ще раз повторила, для більшого ефекту:
— Кусючі-прекусючі оси!