Реймонд Чендлер;. Глибокий сон

Роман переносить нас у Сполучені Штати періоду Великої депресії. Старий, багатий і прикутий до візка генерал Стернвуд наймає детектива для розслідування випадку шантажу, пов’язаного з однією з двох його відчайдушних доньок. Філіп Марлоу береться за справу і спускається в освітлене неоновими вогнями саме пекло Лос-Анджелеса, де панують найпопулярніші гріхи середини двадцятого століття: азартні ігри, алкоголізм, вбивства, контрабанда, корупція, наркоманія, рекет, розпуста, шантаж.
«Глибокий сон» — класика крутого детективу і жанру нуар. Це дебютний роман Реймонда Чендлера, в якому автор вперше представляє нам Філіпа Марлоу — персонажа, що став квінтесенцією міського приватного детектива і Прометеєм американського міфу.
Реймонд Чендлер — витончений стиліст, а «Глибокий сон» сповнений барвистого сленґу, іронічних порівнянь і розкішних діалогів, схожих на перестрілки. До речі, перестрілок в романі теж не бракує. Події розгортаються карколомно, одна за одною зриваються маски та оголюються брудні таємниці.
Марлоу достойно проходить через всі дев’ять кіл модерного пекла, а орієнтиром для нього слугує крихітний промінь чистого світла, що пробивається крізь вогку порожнечу, якою є світ. Але навіть цей промінь може згаснути, і всі ми одне за одним поринемо в глибокий сон.

Було близько одинадцятої години ранку, стояла середина жовтня, сонце не світило, і скидалося на те, що в ясності передгір’я падає сильний сирий дощ. На мені був небесно-блакитний костюм, темно-синя сорочка, галстук і нагрудна хустинка, чорні броґи, чорні вовняні шкарпетки з темно-синіми стрілковими візерунками. Я був охайний, чистий, поголений і тверезий, і мене не обходило, хто про це знає. Я мав саме такий вигляд, який слід мати добре одягненому приватному детективові. Я йшов у гості до чотирьох мільйонів доларів.
Головний передпокій маєтку Стернвудів був двоповерховий. Над вхідними дверима, через які міг би пройти загін індійських слонів, висіла широка вітражна панель. Вона зображала лицаря в темних обладунках, що визволяв леді, яка була прив’язана до дерева і не мала на собі жодної одежі, але мала
дуже довге і придатне волосся. Лицар підняв забрало шолома, щоб здаватися товариським, і возився з вузлами мотузок, якими леді була прив’язана до дерева, але не просувався в цій справі. Я стояв і думав, що якби я жив у цьому домі, то рано чи пізно мені довелося б піднятися туди й допомогти йому. Не  сонсхоже на те, що він по-справжньому старався.