Оксана Забужко. Як рубали вишневий сад, або Довга дорога з Бад-Емса

У новій книжці, присвяченій пам’яті архіваріуса Української Вільної Академії Наук у Нью-Йорку Оксани Міяковської-Радиш (1919–2020), Оксана Забужко звертається до свого улюбленого жанру — міксу мемуару, літературознавчої розвідки та інтелектуального детективу. Читачеві пропонується пройти захопливим маршрутом завдовжки в півтора століття, від сімейної світлини в нью-йоркській вітальні — до українського Таганрога і дитячих вистав «Москаля-чарівника» в домі Чехових, щоб знайти відповідь на одне з головних питань сьогодення: за які уроки історії, пропущені в XIX ст., Україна змушена розплачуватися ще і в XXI?

На час карантину з наших медій майже щезла була «мирна» інформація з розряду «річниці й некрологи». І серед того пропущено було дві новини, зв’язок між якими вперто не дає мені спокою. Я боюся, що цей зв’язок загубиться — тепер, коли нема більше кому про нього свідчити, а культуру влада почала «зачищати», б’ючи її по життєво важливих центрах, — і знов ми в поспіху рятуватимемо, що дасться, а вникати в довгограючі, з кількастолітнім кроком сюжети знов буде «не на часі». І знов ми, як укотре в історії, втратимо частину себе.