Андрій Шийчук. Кахлі

Йти узбережжям і відчувати під ногами мокрий пісок, що ховає сліди чужих ніг. Сидіти на березі річки і вчитися у неї, як Сіддхартха, споглядаючи спокійно її плин. Збирати дощову воду в долоні і пити її, вбираючи в себе небо і легкість хмар. Ця поезія тече в нашому тілі кров’ю, бо і вона теж з води. А слова ці ми визбируємо з води, наче тогорічне листя, що набуло нової стихії. Легкість, вітер і вода. Збірка Андрія Шийчука Кахлі зможе провести вас маршрутами слів, течіями думок, із властивими їм коловертями, географічними вказівниками з міста реального у місто фантазійне. Будьте готові до неочікуваного.

Brasilia

На горі — як внизу:

легкість,

піднесеність,

простір.

Де не стань —

розкинеться небо над.

Простягнеться вшир виднокіл.

Червона земля — як на Марсі.

Кораблі,

як на Марсі,

але не злетять —

проросли.

Хто малював вас такими?

Місто розкинулось

широко,

каменем

на землі,

крилами птаха розкинулось.

Світле майбутнє.

Заселили Марс в шістдесятих.

Здіймаються в небо —

підійдеш і побачиш.

Простір.

Униз з горба.

Пролітає птах.

На горі

Архітектор

у чорній труні.

Внизу —

як на горі:

легкість і вітер.

Прапор, ажурна вежа,

параболічний парламент,

простір,

Німеєр

і Марс.

Я

верхи на ровері.

Я і цікавість.