Люсі Даніелс. Котик-безхатько

Після переїзду до бабусі Амелія почувається самотньою. Вона сумує за великим містом і друзями, аж доки не потрапляє до «Ковчега для тварин» — місцевої ветеринарної клініки. Невже нарешті здійсниться найзаповітніша мрія дівчинки — допомагати лікарям рятувати тварин?! Та спершу Амелія має довести, що достатньо відповідальна для такої справи. Разом зі своїм новим другом Семом вона мусить знайти маму новонароджених кошенят. І часу в них зовсім обмаль…

«Шини автівки заверещали так, що Амелія аж з’їжилася. Розплющивши очі, вона побачила, що автівка таки зупинилась — і дуже вчасно! Від переляку цуцик завмер посеред дороги, здійнявши одну лапку. Дівчинка підбігла до вікна водія. 

— Дякую! — промовила вона, затамувавши подих. — Я так хвилювалася, що ви його не помітите!

Дівчина за кермом мала приголомшений вигляд, її лице пополотніло. Відкинувши русяве волосся за спину, вона розстебнула пасок безпеки і швидко вийшла з автівки. Маленький тер’єр бігав колами і радісно дзявкотів. 

— Це твій цуцик? — запитала дівчина, майже оговтавши від переляку. 

Амелія похитала головою.

— Я просто поверталася до бабусі, коли раптом побачила кицьку, що перебігла дорогу. А цуцик її переслідував.

— Як добре, що ти встигла мене зупинити, — мовила дівчина. — Треба зловити його, поки немає інших автівок.

Вони з Амелією повільно підійшли до песика, але він відстрибнув і весело задзявкотів. «Він гадає, що це гра», — зрозуміла Амелія. Цуцик був іще дуже маленьким, тому не реагував на команди «сидіти» та «стояти». Лише дзявкав, метляв хвостом і відсахувався від простягнутих рук. На ньому не було нашийника, тож Амелія намагалась обхопити його за черевце. Утім, тільки-но їй вдалося схопити його тепленьке м’якеньке тільце, як вона посковзнулася на розбитих яйцях, і песик вислизнув із її рук».