Андрій Дяків. Курган

Далеко-далеко звідси розташована чарівна країна, де в селищі Смурфидолі, біля річки Смурфки живуть дивовижні маленькі істоти — смурфики. Крім маленького зросту і блакитної шкіри, смурфики відзначаються ще й власною мовою: вони розмовляють по-смурфськи.

Час від часу Тато Смурф на дозвіллі зачиняється у своїй лабораторії і робить різні експерименти — наприклад винаходить нові чарівні зілля. Стороннім заходити в лабораторію суворо заборонено, адже іноді результати цих експериментів виявляються небезпечними. Саме так трапилось цього разу, коли Тато Смурф вирішив винайти зілля, що зможе збільшити врожай сарсапарелі. Проте поганих наслідків можна було б уникнути, якби малі смурфи послухали Тата Смурфа…

“Смурфик-мандрівник” – друга історія в цій книзі.

Збоку може здаватися, ніби всі смурфики один в один такі самісінькі. Та це не так. Ось, наприклад, одному смурфикові раптом закортіло пригод, і він вирушив з рідного селища в далеку подорож. Та вже на самому початку його підстерігала небезпека — і не тільки його, а й усе селище смурфів…

Бачиш, що буває, коли ти неслухняний! Одразу на голову звалюється якась проблема, катастрофа, катаклізм, ката…