Майґуль Аксельссон. Квітнева відьма

Прикута до ліжка Дезіре терпить епілептичні напади, що руйнують її тіло, і водночас відточує свій талант. Вона — квітнева відьма, і її мандрівна душа стежить за трьома своїми зведеними сестрами, переконана, що котрась із них вкрала призначене їй життя. Кожна з прийомних сестер ховає у собі порожнечу, яку не здатна заповнити ні родиною, ні кар’єрою, ні алкоголем чи коханцями. Роками вони тягнуть за собою болісний зв’язок, який до кінця не усвідомлюють, аж поки таємничі листи не зводять їх докупи. Квітнева відьма виконує свій план помсти й підштовхує сестер одну до одної, наче фігурки у химерній грі. Чи можуть сестри і всі решта, задіяні в цій історії, сподіватися хоч на якесь звільнення?
«Квітнева відьма» — знаковий, пристрасний і потужний роман Майґуль Аксельссон, за який вона 1997 року отримала шведську Премію ім. Авґуста Стріндберґа (Augustpriset). Це історія про пошук приналежності, про дитячі травми, які ніколи не лишаються в дитинстві. Це також оповідь про лицемірний і нестерпний уклад у притулках для людей з інвалідністю, більше схожих на в’язницю, у яких сваволя тягнеться з 1950-х років.

Крістіна кліпає і забуває про мене, тісніше закутується в халат, а тоді, чалапаючи чобітьми, рушає садовою доріжкою по талому снігу аж до поштової скриньки з ранковими газетами.
Лист лежить на дні скриньки. Крістіна бачить його, і її аж пересмикує від хвилі жаху, ніби від подуву вітру в саду. Астрід, думає вона, але відразу ж згадує, що Астрід померла, уже три роки, як вона мертва. Ця думка заспокоює. Крістіна затискає газети під рукою і повертається до будинку, вертячи в руках конверт. Вона не дивиться, куди ступає.
І тому зашпортується об мертву чайку.