. Лабіринт із криги та вогню

«Лабіринт із криги та вогню» — антологія українських п’єс про Революцію гідності і гібридну війну та передчуття грізних подій. Антологія складається з трьох частин: «Революція гідності», «На межі» і «Війна, якої не було». Героями п’єс стають революціонери та їхні супротивники, лікарі і поранені, полонені і біженці, але всі вони – актуальні персонажі сьогодення. У створенні книги брали участь автори різних поколінь і стилів: О. Вітер, В. Купянський, О. Миколайчук-Низовець, Н. Неждана, О. Пономарева, Н. Симчич, Д. Терновий, Д. Фертиліо, І. Юзюк. Деякі з п’єс уже були переможцями на престижних конкурсах: «Коронація слова», «Кальміюс», «Євродрама», «Київська пектораль». Драми втілені в сценічних читаннях і виставах в Україні та за кордоном, зокрема у Польщі, Франції, Німеччині. Їх об’єднує одне – осмислення новітньої України. Антологія «Лабіринт із криги та вогню» — це унікальна можливість для театрів бути актуальними у буремний для країни час.

Н Е В І Д О М А. Стою якось за чашкою чаю в черзі, перед Будинком профспілок, до «пекельної кухні». Чую – жінка говорить двом своїм друзям російською: «Тепер я зрозуміла Бандеру! Бандера просто любив свою країну! І за неї воював. І я люблю свою країну і готова за неї воювати! Значить, я теж бандерівка?!»

С Е Р Г І Й. У мене ніколи не було термоса. На Майдані я про нього мріяв кожен день. Чебрець, м’ята, шипшина… Я люто заздрив тим, у кого він був. Наче у людей з термосами був доступ до чогось сакрального, а у мене ні. Як ніби людина з термосом має прямий доступ до весни, до лісів, до полів, до архетипів, до скіфських курганів… Я теж хотів мати такий артефакт, щоб, коли холодно і страшно, можна було дістати з рюкзака, увійти в портал і присісти на курган, погладити поглядом слобожанські трави, побачити, як роз-
літається насіння і пилок від диких волелюбних кольорів. Чебрець, м’ята і шипшина. Саме так. Чому? Не знаю. Думаю, що чебрець – це щоб не забувати. М’ята – щоб зібратися і заспокоїтися. Шипшина — це щоб далі вести опір і боротьбу. Тому, напевно. Я не знаю.
Я ж не Юнг, і не Фрейд. Простий майданутий з народу. І все ще без термоса…

(Наді Симчич. Ми, Майдан)