Третій щоденник Улісса Мура нарешті відкриває таємницю вілли Арго та її колишніх власників. Але гру ще не закінчено!
Цього міста не знайдеш на жодній мапі, у жодному туристичному путівнику. Тут не працює інтернет і відсутній мобільний зв’язок, а єдина залізнична колія веде в нікуди. Хтось навмисне намагається ізолювати Кілмор-Ков від навколишнього світу. Але хто і навіщо? Джейсон, Джулія та Рік сподіваються знайти відповідь на свої запитання в химерному Будинку Дзеркал, який побудував місцевий годинниковий майстер. Та, схоже, у цій загадковій грі їхній суперник завжди на крок попереду…
Джейсон розмовляв, похиливши плечі, ніби слухавка важила цілу тонну:
— Так, мамо… Ні, мамо… Звичайно, мамо… Ні, мамо, далеко ми не ходили… Ні… Звичайно…
Хлопець із благанням в очах поглядав на сестру, яка енергійно жестикулювала, вимагаючи, щоб він додав якихось подробиць.
— Мама може щось запідозрити, якщо їй нічого не розповідати, — тихенько пояснила вона Рікові. — А як почнеш вдаватися в деталі, навіть не слухатиме.
— Ага, ага. Ні, ні-чо-го! — провадив Джейсон. Він відчайдушно заплющив очі, мовчки слухаючи повчання матері. — Та ні, то я клеїв дурня! — несподівано заявив він. — А насправді ми побували в Єгипті, де заблукали в якомусь лабіринті. Потім Ріка ледве не проковтнув крокодил… Ріка, нашого друга з Кілмор-Кова! А яке в нього було обличчя, коли ми зайшли до кімнати, де змії падали просто зі стелі… — Джейсон замовк на декілька секунд і нарешті промовив: — Зачекай, я передам слухавку Джулії.