Катрін Шерер. Міська миша та сільська миша

Малюк Коргі — бешкетне цуценятко, яке знайомиться з великим світом. Щойно він навчився рахувати до десяти, і тепер мусить все-все порахувати. Коргі не може лягти спати — боїться забути лічбу. І мама залюбки допомагає: підказує, що іще можна порахувати. Одне ліжечко, два стільчики… і так до десяти. А чи вдасться Коргі порахувати зорі?.. Коротенькі теплі й зворушливі історії-білінгви дуже сподобаються малятам і стануть найкращими для вечорового читання.

Я сьогодні навчився рахувати до десяти! Тож мені треба щось порахувати, аби не забути. Ось я тобі зараз покажу. Він підбіг до ліжечка й оббіг його декілька разів.

— ОДНЕ ліжечко! — скрикнув Коргі, і його вушка затріпотіли від втіхи.
Мама всміхнулась.
— Правильно. А далі?
Коргі підбіг до столу і весело застрибав біля стільчиків.
— ДВА стільчики! Один і два!

I have learned to count to ten today! So I need to count something not to forget how to do that. I’ll show you now”. He ran to the bed and made several circles round it.
“ONE bed!” Corgi’s ears trembled with pleasure.
Mom smiled.
“That’s right. And next?”
Corgi ran to the table and jumped happily at the chairs.
“TWO chairs! One and two!”