Андре Камінський. Наступного року в Єрусалимі

Багатовимірний світ роману “Наступного року в Єрусалимі” стоїть на двох китах: любов і гумор. Цей світ має макро- і мікромасштаби. Тут є Схід і Захід, Америка і Європа, Австоро-Угорська й Російська імперії, війна і мир, свобода й неволя, віра й атеїзм, мистецтво і комерція, кохання й ненависть, сім’я і самотність, багатство й бідність, різноманітні ілюзії і їх драматичний крах. А ще це роман про фотографію, фармацевтику, футбол, театр, анархізм і соціалізм. А також про винаходи, старий Станиславів і дівочі мрії. Цей твір історичний, еротичний, феміністичний, єритичний, феєричний…

— Шановне товариство, ви можете пишатися тим, що маєте унікальну нагоду бути свідками історичної події. У вас є привід радіти, бо колись ви зможете сказати: я був при цьому.
Але героя вечора все ще не було, й присутні вбачали у цьому поганий знак, однак Лео не дав себе спантеличити:
— Шановні пані й панове, вас не було, коли з допомогою свого телескопа Ґалілей відкрив супутники Юпітера. Ви не бачили, як Джеймс Ватт запустив у хід першу парову машину. Ніхто з нас не мав змоги чудуватися з братів Лілієнталів, коли вони, здолавши силу земного тяжіння, вільно, мов птахи, ширяли під банею небес. Але за хвильку, — тут Лео знову вийняв із кишені годинник і скрушно глянув на циферблат, — ви станете свідками того, як мій брат Геннер Розенбах зробить першу в історії кольорову світлину.
— Якщо Господь захоче, — бовкнув завше скептично налаштований пан Вассерманн, — але в більшості випадків він не хоче.