Таня Штевнер. Поклик глибин

Головна героїня Алея починає відчувати поклик води. І водночас боїться цього потягу, бо контакт із водою може бути для неї згубним. Принаймні про це застерегла дівчину її мати перед своїм зникненням. Та одного разу, коли Алея перебувала на яхті з друзями, на морі знявся шторм і потужна хвиля щосили штовхнула дівчину за борт… А відтак почалася карколомна круговерть подій, таємниць і почуттів! Для дітей середнього і старшого шкільного віку.

Дівчина боязко розглядалась довкола. Де й поділася та безліч риб! Та й не дивно! Тоді вона крізь товщу води зауважила, що над морем займається світанок. Алея геть забула про час!
Потужними рухами Алея попливла до поверхні й виринула з моря. Її зябра вмить перетворились на звичні нарости за вухами, і вона задихала носом.
Крізь важкі хмари пробивалося вранішнє сонце. Алея крутила головою навсібіч. Нічого, окрім моря, вона не бачила. Навіть жодного острова на обрії. А де ж «Crucis»? От халепа! Як можна бути такою нерозумною!
І вона знову пірнула. Під водою шлях до човна вона знайде значно швидше, ніж на поверхні. Але як? Алеє, думай! Думай, дівчино!
Тоді їй пригадалося, що маленькі рибки залишали у воді тоненькі сірі нитки, подібні до слідів. Судячи з усього, що вона довідалася про воду, це дійсно були сліди водних створінь. Отже, вона теж такі залишала?
Алея почала придивлятись до тих місць, де нещодавно пропливала. У воді можна було побачити численні барви й форми, кожна з яких, напевне, про щось їй розповідала.