Томас САНДОЗ. Прогулянка пропащих

Літній вечір, дорога в Альпах, автобус їде на значній швидкості. У ньому вихователька і четверо підлітків-інклюзивників: нетямуща Поліна, яка бавиться з плюшевим песиком, вважаючи, що він живий і може нажбурити їй на сукню, хтивий мрійник Б’єро, який не оминає жодної дівиці-молодиці, хворобливо запальний шанувальник музики Гун. І нарешті Люк, який добряче непокоїться й панікує через міністра.

Віднедавна цей хлопець брав активну участь у дискусійному форумі. Під чужим іменем він дещо радив міністру, що й спричинило контраверсійну реформу системи охорони здоров’я. Медіа затялися викрити віртуального гуру, який морочив і пошив у дурні посадовця. Тепер Люк має терміново знищити докази свого шахрайства.

Та чи вдасться це йому?

Солідарність уже не та, яка була раніше. Біля нас проноситься багато машин. Більшість водіїв гонорово не помічає нас. Інші сповільняють швидкість, поки розгледять, що наша команда зовсім не того роду, кому надають допомогу. Чи щось змінилося б, якби ми виконали розпорядження поліції й приліпити наклейку «Транспорт для інвалідів»?