Алеш Штеґер. Прощення

«Високі Гори Португалії» — неймовірний роман канадського письменника, автора книжки «Життя Пі», лауреата Букерівської премії Янна Мартеля. Це історія пошуків власного дому, спокою, сенсу, сповнена відчуття великої та світлої любові та ще більшої втрати, потужної сили віри та безпорадності перед обличчям смерті.

Томас починає ходити навспак і вирушає на пошуки особливого артефакту, що має змінити хід історії та уявлення про релігію. Евзебіу, який проводить найдивніший у своїй практиці патологоанатомічний розтин, випадає нагода дослідити звʼязок творів Аґати Крісті з Євангеліями. Пітер покидає кар’єру сенатора та їде в далекі й таємничі Високі Гори Португалії разом зі своїм другом — шимпанзе Одо.

Усі три історії пов’язані між собою переплетіннями доль, загадками сімейних історій, знаками і символами. Це книга-квест, книга-символ, книга-джерело, книга-відкриття.

«Томáс вирішує йти пішки. Від його скромної квартирки на вуличці Сан-Міґел, у сумнозвісному районі Алфама, до імпозантного дядькового маєтку в розкішній дільниці Лапа треба перетнути мало не цілий Лісабон. Дорога пішки триватиме, мабуть, з годину. Але ранок видався ясним і погідним, тож ця прогулянка його заспокоїть. А Сабіу, один із дядькових слуг, учора приходив по його валізу і дерев’яну скриню з документами, необхідними для подорожі у Високі Гори Португалії, тому тепер він може йти вільно, з порожніми руками.

Він обмацує нагрудну кишеню куртки. Щоденник отця Уліссеша, загорнутий у м’яку тканину, на місці. Він робить дурницю, беручи його з собою, та ще й ховаючи в такому ненадійному місці. Бо ж якщо загубить, це буде справжня катастрофа. Якби він мав бодай краплину здорового глузду, то залишив би його у скрині. Але цього ранку він потребує додаткової моральної підтримки, зрештою, як і щоразу, коли відвідує свого дядька».