Новоспечений приватний детектив без ліцензії, колишній АТОвець Макс Ґедзь отримує перше замовлення — знайти зниклу фотомодель, подругу київського мажора. Здається, це справа на кілька днів — детектив майже впевнений, що дівчина просто заховалася від свого нав’язливого кавалера. Проте Ґедзь навіть не підозрює, у що він вв’язався: хтось починає полювати на моделей…
Цигарка тліла в попільничці. Дим завісою стояв у салоні, але водій не відчиняв тонованих вікон бехи. Автоповзло зі швидкістю сорок кілометрів на годину і галь-мувало перед кожною зупинкою. Рушало, коли почина-ла рух жовта маршрутка № 478.
Поки машина стояла, водій брав до рук телефон і гортав фотографії в інстаграмі. На кожній із них була зображена красива молода брюнетка. Ось вона в чорній сукні з неприпустимо глибоким вирізом тримає келих мартіні й усміхається як коняка; на іншій — із двома хвостиками на голові, як у школярки, тримає в руках паскудну маленьку шавку; далі — у пафосній позі сидить на носі п’ятсоткубової моторної яхти чи стоїть біля блискучого «Ягуара». Під кожною з фотографій тисячі лайків і сотні коментарів.
Була майже одинадцята вечора, і Ната поверталася з роботи останньою маршруткою. Як дурепа, вона простояла в «Будда-барі» вісім годин за стендом L’Oreal Professionnel, пропонуючи пробники київській еліті. Увесь день на ногах, ще й довелося вислуховувати зверхні репліки від світських левиць і зализаних мажорів. Ната потерла втомлені ноги, які вже вкрилися сиротами від холоду. На ній була простенька чорна сукня,що не сягала колін. І якщо вдень було тепло, то тепер вона жалкувала, що не послухалася матері й не взяла з собою джинси й светр.
На цих рекламних акціях гроші платили мізерні — за день чотириста гривень, але й ті ще не виплатили. Ірма Василівна сказала, що клієнт перерахує їх лише наступного тижня. Хотілося послати під три чорти і її, і клієнта,але роботу втрачати не хотілося.
Наті так кортіло вирватися з цієї довбаної маршрутки, з клятої Троєщини, зі злиднів, у яких жила її родина. Вона все ще не втрачала надії, що саме модельна кар’єра і стане її трампліном у краще життя.
А доки краще життя було лише у мріях, дівчина імітувала його в інстаграмі. От і зараз обробляла фотографію для інсти. Щоправда, це було не так просто, бо якийсь п’яний чоловік час від часу навалювався на неї своїм перегаром. Проте встати не було варіантом, ще хтось облапає у штовханині, в останню марштурку набилася купа людей.
Фотографію, яку розглядала Ната, для неї відзняв знайомий фотограф. У студії стояла декорація літака. Усе виглядало майже як справжнє: два старенькі крісла бізнес-класу, ілюмінатори, вітальний келих шампанського.
На фото Ната лежала, вкрита картатим пледом, з маскою для сну на обличчі. На столику поруч — паспорт, з нього стирчав корінець авіаквитка. Ната задоволено всміхнулася, їй сподобалося, що з цього вийшло.
Вона завантажила фотку з підписом: «Хто вгадає, куди я зараз лечу?».
Номер стенду:В 4.04
