Ренді Данкан, Метью Сміт, Пол Левіц. Сила коміксів. Історія, форма й культура

Книга Ренді Данкана, Метью Сміта й Пола Левіца «Сила коміксів» стане в пригоді всім, хто цікавиться коміксами, історією їхньої появи, жанровим розмаїттям, ключовими постатями чи особливостями сучасного глобального ринку. Автори проведуть читача різними епохами — з ХІХ століття, від перших карикатур Родольфа Топфера й Томаса Наста, яких вважають родоначальниками жанру, через насичені дешевими журналами й ексцентричними героями 1910-1920-ті, коли з’явились Тарзан і Зорро, до 1930–1940-х, коли на світ народилися Супермен і Бетмен, через 1950–1960-ті, коли виникли всім відомі нині синдикати Marvel i DC, 1980–1990-ті (час виходу зоряних «Вартових» і «Мауса») — і закінчать 2010-ми з їхніми новими тенденціями.

Автори ретельно аналізують кожен аспект, не забуваючи щедро ілюструвати свої тези прикладами і фотографіями, тому коміксів у книжці про комікси точно не буде замало!

Ба більше: нею навіть можна користуватись як повноцінним підручником — із запитаннями для самоперевірки й домашніми завданнями. Розпочинайте — і цікавої вам мандрівки світом мальописів!

Народження Marvel

В індустрії мальописів успішні ідеї одного видавництва рано чи пізно копіюють інші. Мартін Ґудмен із Atlas Comics як ніхто інший вмів слідкувати за трендами. Коли вірити легенді, якось, граючи з ним у гольф, Джек Лібовітц із DC прохопився про надзвичайний успіх «Ліги справедливості», й це змусило Ґудмена задуматись.

Правда це чи ні, але видавці завжди слідкували за тим, що коїться в конкурентів. (Хтозна, була ця легендарна зустріч чи ні, але Ґудменові навряд чи треба було про щось прохоплюватися: видавці самі переважно пильно стежили за конкурентами). Ґудмен доручив своєму єдиному редактору Стену Лі створити власну команду супергероїв.

Лі роками працював над однотипними історіями про чудовиськ із іменами на кшталт Мумба та Фін Фан Фум, після 20 років в індустрії вже добряче втомився від рутини й надумав був кинути, але дружина Джоан умовила його написати мальопис, який він сам хотів би написати. Разом із Джеком Кірбі Лі спробував створити щось нове — Фантастичну четвірку.

«Фантастична четвірка № 1» [Fantastic Four № 1], що вийшла в 1961 році, розповідала про супергероїв, які сильно відрізнялися від дісішних. Вони не маскувалися, спершу не носили костюмів, і серед них було гротескне спотворене Створіння.

Але це лише поверхневі відмінності. Уважним читачам відкривалися особистості, що частенько сперечалися, страждали від нерішучості й фінансових труднощів. Як пояснював сам Лі, він «хотів створити персонажів, яким міг би співпереживати: з плоті й крові, з власними вадами й фобіями, здатних робити помилки, і найважливіше — щоб під цими яскравими строкатими костюмами ховалися вразливі люди».

Ось у цьому й полягала їхня головна відмінність від дісішних героїв. DC здебільшого зосереджувалися на сюжетах, приносячи в жертву героїв, тому ці герої «були однаковими» й говорили «однаковими карбованими реченнями» (Bradford Wright 185). Персонажі Marvel подобалися читачам своєю людяністю.