Упорядник Дмитро Горбачов. Український художній авангард: маніфести, публіцистика, бесіди, спогади, листи

Видання являє собою антологію малодоступних зараз текстів тридцяти чотирьох представників українського авангарду: художників, які виступають як критики і науковці; арт-критиків, які виступають як аналітики і концептуалісти; поетів і письменників, які виступають як створювачі й аналітики сучасних їм мистецьких форм. Читач отримує тематичне, особистісне та світоглядне розмаїття поглядів на творче «впорядкування» художньої форми в українському візуальному мистецтві 1910–1930-х, зможе поринути у вир творчих суперечок, боротьби амбіцій і залагодження підходів, калейдоскоп різноскерованих пошуків мистецької правди й усамітнення в соціальній невідворотності історичних подій. Жанровий набір презентованих текстів — од певної пасторальності публіцистичних статей до різкості маніфестів й іноді гнівної відчайдушності дискусій — формує стереоскопічний замальовок тодішніх течій та угруповань у всій складності, непослідовності, а відтак зворушливості прокламованих позицій.

Антологія розрахована на широке коло поціновувачів українського мистецтва доби авангарду.

Український авангард це тотальне явище: театр (Курбас, Терентьєв, Глаголін), кіно (Довженко, Дзиґа Вертов, Кавалерідзе), балет (Ніжинська, Фореггер, Голейзовський), музика (Рославець, Лятошинський, Стравінський, Мосолов), література (Хвильовий, Семенко, Йогансен).

Авангардисти не покладалися лише на інтуїцію. Вони раціонально трактували свій мистецький досвід.

«Чи вмієте ви стежити, як вам подобаються квіти?»

Авангардисти вміли стежити, як триває їхнє мистецьке пережиття.

Вони витворили унікальну теорію й неординарну есеїстику (мемуари, епістолярію).

Ми знаходимося при началах вивчення цілого материка світової культури — писемної спадщини творців українського авангарду.