Юліан Пресс. Знайди злочинця. Прокляття чорного стрільця

У книжці «Прокляття чорного стрільця» щоранку дорогою до школи Філіп, Фло та Кароліна завертають у невеличку цукерню в Глухому закутку № 23. Там вони купують у Лео (так звати власника) ласощі, якими смакують на перервах між уроками. Комісар карної поліції Ларс так само щоранку заходить у згадану цукерню. Він також є страшенним ласуном, а найбільше полюбляє цукерки з локрицею. Проте їх поєднує не лише любов до солодощів, а й пристрасть до розслідування найзаплутаніших злочинів. У детективної команди «Локриця», як вони себе назвали, є навіть власний офіс, де вони зустрічаються — голуб’ятня під дахом цукерні Лео.

«Каро звернула увагу на брошку, що була зображена на великому портреті покійної. Тепер цю саму брошку носила дама, одягнена у чорну траурну сукню. Зайшовши у бюро нотаріуса, ця пані відрекомендувалася як Еллі Козловскі.

— Перш ніж ми з вами попрощаємося та чекатимемо, коли ж знайдеться заповіт пані Рубінштайн, я хочу вручити вам листи, які покійна написала кожному з вас, — сказав нотаріус.

Він вийняв із шухляди конверти та розклав їх на столі. Усі пожадливо схопили свої конверти, плекаючи надію, що вміст останніх зможе їх збагатити.

— Дивно, — мовив Фло, — здається, гра покійної пані ще не закінчилася!»