Ервін Мозер. Чудові історії на добраніч

У своїй рідній Норвегії книга викликала справжній фурор: її визнали однією з «25 найкращих книжок для дітей», поруч із «Мумі-тролями» та «Вінні Пухом». Будні теж бувають цікавими – саме це норвезький автор Руне Белсвік мав довести своєму сину, що хотів казку про напад лева, а не про побудову стосунків зі своїм оточенням. Так і з’явився Булькало. А ще його крихітна Країна біля річки з нечисленним, але дуже колоритним населенням: сором’язливий Пундик, артистична Октава, працьовитий Пекар Лис, підступний Загрібайко. Їхні пригоди насправді починаються з дрібниць: достатньо просто перечепитися через лопату, а потім врятувати Качку з яйцем чи захотіти зробити річку просто серед кімнати: а там уже й викрадач річок і навіть лев не забариться. А з порятованого яйця може з’явитися справжнє Каченя, про яке доведеться піклуватися, пояснювати йому звідки на небі місяць та годувати пудингом, а потім усім разом пити сік з небилиць або кряблук та наминати хрустики. Ніхто з персонажів не лишається осторонь карколомних подій, вони всі взаємодіють, іноді сварячись, але неодмінно вирішуючи проблему, яка, за словами автора, єднає дітей і дорослих: як полюбити і заслужити любов. У героїв книги немає точного віку чи однозначної зовнішності, лише окремі впізнавані деталі-атрибути на кшталт широкополого капелюха, який ховає від дощу, або камінчиків для булькання, що призначені для кидання в річкову воду, аби та булькотіла. Всі інші деталі зовнішності може домалювати дитяча уява. У цій справі неабияк допоможуть ілюстратори українського видання Марина та Дмитро Демковичі з їхньою невимушеною скетчевою технікою і оформленням всього у двох кольорах: чорному та смарагдовому. Завдяки цьому прийому ілюстрації виглядають нічим не обтяженими та безтурботними, а численні крихітні детальки додають їм чарівної мерехтливості.