«Домашні» офіси та боротьба з видавничим ПДВ: досвід Мартіна Вопенка

Чи можна досягнути успіху видавцеві, облаштувавши офіс вдома? Чеський видавець Мартін Вопенка стверджує, що це можливо. Його компанія, з обертом більш ніж 1,5-2 млн євро, не має офісу. Також Мартін пише книжки, мандрує та головує в Асоціації чеських видавців і продавців книжок. Із гостями лекції він поділився досвідом роботи у малому видавництві та розповів про результати своєї громадської діяльності у видавничій сфері.

Суворі 90-ті

Мартін Вопенка отримав ступінь у галузі ядерної та фізичної інженерії. Реалізацію своїх талантів він бачить у написанні художніх творів, видавничій діяльності й активній громадської позиції. А ще в умінні заробляти гроші.

«Бути багатим це моє свідоме рішення, я просто не хотів бути бідним чи чекати чогось від держави. Я не хотів бути письменником, який весь час чекає допомоги й в якого немає грошей на хліб», – говорить видавець.

Мартін розпочав свою діяльність у 1990-х роках. Він самостійно розвантажує перші партії книжок, виписує накладні ночами та здійснює доставку до крамниць вдень. В часи «дикого капіталізму» та складнощів з налагодженням роботи видавництва, Мартін не припиняв писати власні тексти.

Згадуючи 90-ті роки у книжковому бізнесі, він говорить про велику роль та вплив на ринок директорів колишніх державних видавництв. Попри нестабільну економічну ситуацію в країні, Мартіну вдавалось видавати 12-15 назв на рік. Зараз у рік виходить 30 новинок, але меншими тиражами, ніж в 1990-ті роки. Порівнюючи з сьогоденням він зазначає, що раніше було важче надрукувати книжку, оскільки дистриб’ютори могли відразу викупити весь наклад, а тепер все навпаки.

Асоціація видавців та боротьба з ПДВ

Ділиться Мартін й успішними прикладами. Книжка англійського письменника Джона Грея «Чоловіки з Марса, жінки з Венери» стала бестселером і принесла успіх видавництву.

Хоча звісно труднощів теж вистачає. На відміну від України, книжки в Чехії обкладаються податком на додану вартість. До 2009 року розмір ПДВ становив 5%, потім його було збільшено до 9%. Для видавців це означало катастрофічну ситуацію. В ціну книжки необхідно було закладати відсоток ПДВ та відсоток, котрий йшов до дистрибуційних компаній (близько 50%).

У ці ж роки Мартін Вопенка стає головою Асоціації чеських видавців і продавців книжок. На той момент організаційна діяльність Асоціації була вкрай кволою і розрізненою. Частина великих видавців взагалі хотіли вийти з її складу, а малі в усіх своїх невдачах звинувачували великі видавничі об’єднання.

«Я вирішив подавати свою кандидатуру на вибори голови Асоціації, щоб працювати не лише на себе, але й на весь видавничий сектор. Першим моїм кроком, коли мене таки обрали, було те, що я ходив по всіх видавцях і переконував їх вступати до Асоціації», – говорить Мартін.

Коли ж врешті вдалося об’єднати спільні інтереси видавців, Мартін Вопенко досягнув успіху і для себе і всього книжкового бізнесу в Чехії – він запобіг зростанню ПДВ на книжкову продукцію.

«Я просто ходив від партії до партії, і переконував їх не підіймати цей податок для видавців», – розповідає видавець.

Звісно, що це було не просто. І навряд чи голос голови організації був почутим, якби до того Асоціація чеських видавців і продавців книжок вже не мала відчутної ваги. Аби голос видавців був почутим, Асоціація ініціювала і проводила різноманітні акції та кампанії, щоб зупинити зростання ПДВ на книжки.

Нині одним з векторів роботи Асоціації є рух за збереження фізичних книгарень. Саме книгарні стають місцем живого спілкування автора з читачем, допомагають проводити акції до Міжнародного дня книги тощо.

Читайте також: Як працює Culture Bridges? Лайфхаки для менеджерів креативних індустрій

Чому вік 12 + такий особливий

Ще один напрямок роботи Асоціації – роботу з молоддю 12 +. Мартін Вопенко стверджує, що до 12 років літературу дітям купують їхні батьки чи родичі. Після 12 років настає той період, коли дитина сама обирає, що їй читати та чи варто витрачати власні кишенькові на книжку. З точки зору продажів, література для підлітків досить ризикована інвестиція. І в цьому переконує статистика. Мартін Вопенка говорить, що для цієї вікової категорії існує найменший вибір книжок, хоча сам він з задоволенням пише для підлітків.

Здається, що в Україні подібна ситуація: асортимент для наймолодшого читача вражає, а от підліткової літератури вкрай мало.

Мартін каже, що підлітки готові читати, але їх потрібно до цього підвести. Романи, оповідання, написані 50 років тому, цьому не сприяють. Аби зацікавити молодого читача в Асоціації склали список з 50 рекомендованих книжок для дітей саме цього віку.

«Ми відразу наражаємось на критику літературних оглядачів, викладачів, які коментують, що варто читати з цього списку, а що ні. Великі й відомі письменники скаржаться, що їх немає у цьому переліку», – розповідає Мартін.

Видавництво у кабінеті

Кожного року у видавництві Мартіна друкується до 30 нових книжок, хоча він не має окремого офісу та штатних працівників. Як же це влаштовано?

Найперше, Мартін має два окремих робочих стола. На одному всі видавничі справи, а на іншому все облаштовано так, щоби було натхнення працювати й не відволікатися на видавничі справи. Кожного дня він звіряє стан видавничих справ за допомогою настінної дошки, на яку виписані всі поточні завдання та прикріплені сигнальні листки. Якщо для когось соцмережі є шляхом просування власного бренду, спілкуванням тощо, то Мартін Вопенка вважає, що час у соцмережах непродуктивний.

«Якщо книжка успішна, своєчасна публікація в мережі зробить її ще успішною, а якщо вона не дуже добра, то її ніщо не зробить успішною», – вважає видавець.

Всю іншу частину роботи, пов’язану з виданням книжок, виконують позаштатні працівники, котрих Мартін винаймає за потреби. Рішення про те, яку книжку варто приймати в роботу, він ухвалює самостійно.

У своїх діях видавець досить обережний. Коли формується мода на певну літературу, він радить не поспішати розвивати цей напрямок, адже в час швидкого доступу до інформації ніша заповнюється досить швидко.

Мартін Вопенка – письменник

Власні книжки Мартін Вопенка друкує в інших видавництвах. Хоча його твори мають гарні рецензії літературних критиків закордоном та перекладаються на інші мови, друкуються вони в різних видавців. Мартін пояснює це тим, що пише він через свої власні екзистенційні причини і не вважає за доцільне вкладати кошти у себе як автора.

Розмірковуючи про сучасні виклики, перед якими опинилися письменники, Мартін вказує на вплив нових технологій і прямих трансляцій. Письменнику важко захопити читача, на відміну від прямих трансляцій.

«Хіба можна вразити читача описом так, як це пряма трансляція з матчу чи якоїсь події?», – каже письменник.

Мартіну ж цікаво писати про досвід, психологію стосунків та емоції. А ще його цікавлять думки про майбутнє і те, наскільки нинішня цивілізація відмінна від минулого, як змінилась взаємодія людей у сучасному світі тощо. Всі свої книжки він спершу створює на папері, і лише потім набирає текст на комп’ютері.

Читайте також: Як просувати книжки за допомогою читацьких онлайн-сервісів