Ескапізм, радощі заміського життя та вічне літо у книжках: що таке котеджкор

Бажання втекти із залюднених, забруднених, насичених хворобами міст до простого сільського життя – знайоме відчуття для багатьох європейців у різні періоди історії. Прикладів звернення до ідеалу гармонії людини з природою можна знайти безліч: від появи символу ідилічної давньогрецької Аркадії, до поїздок Марії Антуанетти у власне селище, де вона вдавала із себе звичайну пастушку. Мотиви втечі від життєвих реалій до простого щастя в провінції знайшли своє місце і серед представників покоління Z, проте у дещо модифікованому форматі нової інтернет-субкультури.

Основна особливість котеджкору (cottagecore) полягає в його мобільності – не обов’язково йти стопами французької королеви та переїздити в заміський котедж, можна створити оазис прямісінько в центрі бетонних джунглів – впустити природу у власну оселю, запросити її на книжкові полиці, а головне – заселити  в соціальні мережі. 

Що таке котеджкор?

Нові субкультури відрізняються від звичних нам течій XX століття їхньою майже суцільною локалізацією в соціальних мережах. TikTok, Instagram, YouTube, Tumblr, Pinterest – місця появи та розквіту сотень різноманітних «естетик», більшість з яких можна групувати за суфіксами:  «кор» (котеджкор), «гот» (англо готік), «вейв» (вапорвейв); «панк» (бібліопанк); «кей» (фейрі кей), а решту – розпізнати за словом «академія» (темна академія). Ці та інші субкультури мають центральну ідею – натхненну книжкою, кінофільмом, міфічним створінням, епохою чи іншими надбаннями культури та історії. Окрім того, кожна з ідей має різні відтінки та втілення. Так, «котеджкор» може бути фентезійним або більш реалістичним, а може навіть вміщувати нотки інших течій, наприклад, мотиви «академізму». Як бачимо, прихильнику «естетик» надається свобода вибору та великий простір для фантазії. Саме тому самовираження адептів різноманітних субкультур коливається від створення одного тематичного мудборду в Pinterest до тотального слідуванням ідеалам.

Тож яка ідея лежить в основі котеджкору? Центральний світогляд прихильників «естетики» обертається навколо бажання повернутися до повільного, простого життя (slowliving), цінувати кожну мить та деталь, перебувати у гармонії з природою. Це квінтесенція ескапістських фантазій – маленька заміська оселя, життя без ґаджетів, прості хобі для душі, де значення має сам процес, а не результат. Адепти субкультури збираються в інтернет-спільноти, створюють спеціальні блоги, сторінки та чати, де обмінюються рецептами випічки, фотографіями різних диких та свійських тварин, діляться результатами походів по гриби та ягоди, тим самим створюють атмосферу провінційного життя, втеча до якого в реальності доступна не кожному. 

Як і будь-яка інша інтернет-субкультура, котеджкор, окрім основної ідеї, має також набір зовнішніх атрибутів, котрі втілюються в кольорах, стилі одягу, дизайні інтер’єру, а також різних активностях. Проте, коли мова йде про опис «естетики», краще відмовитися від сухих пояснень, а натомість транслювати вайб за допомогою палітри образів: 

Прогулянки лісом, приготування домашньої випічки, сукні з рукавами-ліхтариками, пікнік із родиною, пастельні кольори, прикрашання інтер’єру квітами, написання довгих рукописних листів, широко розчинені вікна, звуки пташиних пісень, запах весни, зелений чай, спостереження за світанком, перечитування улюблених книжок, вирощені власноруч овочі та фрукти, створення гербаріїв, повільна мода, мультфільми студії Ghibli.

Вловили настрій? Не ви одні. За даними Teen Vogue, вперше гештег #cottagecore був використаний на платформі Tumblr у березні 2014 року. Але саме з приходом пандемії «естетика» досягла піку своєї популярності. З березня по квітень 2020 року гештег #cottagecore використовували на 153% більше. Кількість вподобань на постах #cottagecore за цей час зросла більш ніж на 500%. На цій же хвилі, в період з 14 по 21 березня 2020 року, кількість репостів за тегом садівництва збільшилась на 1093%. 

«Естетичний» подорожник

Спираючись на дані статистики, помічаємо синхронність у розгортанні епідемії та зростанні інтересу до «естетик». Враховуючи основну ідею котеджкору з її романтизацією життя в ізоляції, тенденція особливо помітна саме на прикладі цієї інтернет-субкультури.

Окрім ескапізму, слідування певній субкультурі також дарує відчуття приналежності, усвідомлення себе частиною спільноти зі спорідненими вподобаннями, смаками та проблемами. Котеджкор та його естетика простих задоволень створює ілюзію спокою та контролю. Ці базові відчуття мають визначальний сенс, коли ситуація у світі збиває з пантелику, ошелешує та лякає.

У коментарі для The New York Times, міс Крафт, прихильниця котеджкору, зазначає, що її інтерес до «естетики» витікає з бажання заспокоїтись: «Приємно приходити додому після важкого дня і дивитися на ці гарні фотографії речей, яких у вас може не бути, яких у вас ніколи не буде. Це дає вам відчуття приналежності». Дійсно, цікаво, що адепти субкультури не завжди помічають парадокс провінційного життя: хтось не може його отримати, а хтось не в змозі його покинути.

Погляд за лаштунки

Ви, скоріш за все, вже помітили певні недоліки субкультури котеджкору. Наприклад, нереалістичне відтворення сільського життя під тоннами інстаграмних фільтрів та під впливом цілої низки ідеалізованих і романтизованих уявлень. Неможливо не звернути увагу на разючу невідповідність між ідилічними зображеннями заміських садиб та реаліями фермерського життя з комахами, брудом та тяжкою працею. Ці та інші подібні нюанси помічають й інші прихильники та противники інтернет-субкультур. Авторка Клер Олівіан з австралійської студентської газети «Honi Soit» та за сумісництвом прихильниця котеджкору вказує: «Фантазія втечі до ідилічного життя на фермі має своє коріння в культурній різниці міського та сільського». Тут поняття урбаністичного демонізується на тлі ідеального провінційного життя.

Існує також окремий тред в Tumblr під назвою «час припинити тегати котеджкор та соларпанк». У ньому обговорюють романтизацію субкультурою теми колоніалізму, звеличення ролі жінки як домогосподарки та навіть проводяться асоціації аграрного стилю життя з ідеями фашизму. Дехто з користувачів висловлює і радикальну точку зору, що котеджкор є ідеальною субкультурою для вербування прихильників неонацизму.

У відповідь на критику, послідовники пасторальної естетики вказують на наявну стійку асоціативність між котеджкором, квір-людьми та прогресивними поглядами на політичні й соціальні процеси. Про це свідчить окрема гілка «естетики» під назвою «cottagecore lesbian». Субкультура пропонує ведення домашнього господарства без включення цієї діяльності до традиційних бінарних меж. Окрім того, деякі прихильники котеджкору вбачають у ньому чудове поле для згуртування і розв’язання екологічних проблем.

Читайте також: Видавці еколітератури: турбуються про довкілля чи ловлять хайп?

Книжкові рекомендації

Від опису інтернет-субкультури перейдемо до практичної рубрики рекомендацій. Якщо вам сподобалася ідея світу вічного літа та простих життєвих радощів – хутчіше читати книжки для повного занурення в атмосферу!

Керрол Льюїс. Аліса в Країні Чудес. – К.: Рідна мова, 2019

Семирічна Аліса живе звичайним життям маленької дівчинки, поки не зустрічає казкового Білого Кролика з кишеньковим годинником у лапках. Дівчинка вирішує слідувати за вуханем та падає глибоко вниз у його нору. Несподівано, Аліса опиняється в зачарованій, абсурдній Країні Див, населеній дивовижними створіннями, такими як Капелюшник, Чирвова королева та Чеширський кіт. Чудовий роман Льюїса Керрола 1865 року являє собою унікальний чарівний світ, доступний як для дітей, так і для дорослих.

Гарді Томас. Подалі від шаленої юрми. – К.: КМ-БУКС, 2015

Незалежна та енергійна Батшеба Евердін приїздить до містечка Ветербі, що на півдні Англії, з метою зайняти місце фермера у найбільшому маєтку цього регіону. Її приїзд привертає увагу трьох різних чоловіків: сусіда Вільяма Болвуда, сержанта Троя та пастуха Габріеля Оука. Кожен із них грає певну роль у житті жінки, їхні стосунки призводять до трагедії, що загрожує стабільності всієї місцевої спільноти. В цьому романі Гарді яскраво описує пасторальні пейзажі, говорить на тему любові, пристрасті та реалій фермерського життя у вікторіанській Англії.

Джонс Діана Вінн. Мандрівний замок Хаула. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2015

Софі страшенно не пощастило народитися старшою з трьох дочок – це означає відсутність шансу коли-небудь покинути батьківський дім та піти на пошуки власної долі. Але коли дівчина мимохіть викликає гнів Відьми Пустирищ, остання накладає на неї страшне прокляття та перетворює Софі на стару жінку. Єдина надія зняти закляття криється у вічно рухливому замку Чарівника Хаула. На шляху до знищення прокляття, дівчина укладає договір із вогняним драконом Кальцифером, розгадує багато таємниць та долає цілу низку перешкод.

Монтгомері Люсі-Мод. Енн із Зелених Дахів. – Л.: Урбіно, 2012

Енн Ширлі, одинадцятирічна сирота, прибуває на маленьку ферму острова Принца Едуарда тільки для того, аби довідатися, що Катберти – літнього віку Метью і його сестра Марілла – хочуть усиновити хлопчика, а рудоволосу дівчинку збираються відправити назад до притулку. Ще до того як Катберти встигають втілити у життя своє рішення, Енн повністю підкорює їх серця. Люсі-Мод Монтгомері – визнана королева котеджкору. В книжці ви знайдете описи неймовірно красивих канадських пейзажів, прекрасні рефлексії про любов та родинні цінності.

Лі Гарпер. Вбити пересмішника. – К.: КМ-БУКС, 2016

Це роман про дівчинку з прізвиськом «Скаут» Фінч, її життя у невеличкому містечку в Алабамі, де на початку XX століття все ще були поширеними расизм та сегрегація. Темношкірого чоловіка, на ім’я Том Робінсон звинувачують у зґвалтуванні білої жінки. На тлі цього конфлікту авторка показує наскільки люди схильні вірити чуткам та діяти виключно з огляду на власні упередження. Співчутливий, драматичний та глибоко зворушливий роман приводить читачів до роздумів про витоки людської поведінки. 

Читайте також: «Темна академія»: нова субкультура, що естетизує читання