Джефф Фонтейн. Глибоке коріння. Забуті концепціїї Роберта Шумана

Спогади Олександра Мосіюка – це розповідь про драматичні епізоди сучасної історії Києва, які передували проголошенню незалежності України. На долю автора випало спочатку стати керівником демократичного блоку, а потім – в найскладніші кризові моменти – очолювати і Київраду. Ця книжка про те, як політикам нової генерації вдавалося розрубувати найскладніші вузли соціально-політичних протиріч, коли протистояння досягало навіть межі кровопролиття. Підняття прапора над столицею 24 липня 1990 року – серед найяскравіших подій того періоду.
З вступного слова Максима Стріхи: … ми, тодішні депутати з демблоку Київради, були здебільшого страшенно наївні. Ми не мали необхідного управлінського досвіду. Але ми йшли у владу не для того, щоб «відбити» гроші, витрачені на кампанію (сама думка про це здалася б тоді дикунською), а щоб боротися за Україну.
Нам довелося страшенно складно – значно складніше, аніж ми очікували. Ми всього навчалися «на ходу». А нам же доводилося не лише розплутувати складні політичні конфлікти чи стояти тонким ланцюжком між багатотисячними юрмами демонстрацій і міліцією в жовтні 1990-го, але й забезпечувати життєдіяльність тримільйонного міста неймовірно складної зими 1991–92 років, коли парткомів уже, а держадміністрацій ще не було, коли старі адміністративні важелі вже майже не працювали, і коли Київ отримував на добу 3 тони масла – по граму на кожного киянина…
“