Не хотіли б, щоб наші діти читали книжки, написані ШІ — автори «Хочу на Марс»

З появою в Україні можливістю користуватися розмовним ботом ChatGPT, що генерує тексти за допомогою штучного інтелекту, та інструменту Midjourney, який відповідно дозволяє створювати зображення, розпочалася і дискусія про можливості та доцільність використання ШІ зокрема в галузі книговидання.

15 березня стартував продаж першої дитячої книжки в Україні, яку написав та проілюстрував штучний інтелект, — «Хочу на Марс!» від видавництва «Ранок». Читомо поговорило з авторами Марʼяною Горянською й Олександром Ковалєвським, а також головною редакторкою видавництва Ганною Булгаковою, щоб дізнатися, чи зроблять нейромережі переворот у галузі книговидання в майбутньому.

Розпочнімо з історії створення книжки «Хочу на Марс!». Чи мали ви ідею, яку вирішили втілити за допомогою штучного інтелекту, чи перш за все вирішили випробувати новий інструмент?

Мар’яна Горянська: Усе почалося з ідеї про те, що потрібно спробувати новий інструмент і зрозуміти, чи може він бути корисним для створення книжок. Узагалі ми хотіли створити дискусію щодо використання нейромереж. Ми вважаємо, що технології зараз розвиваються хутчіше, ніж суспільство, і нам потрібно за цим встигати.

Чому темою для такого видання став саме космос?

Мар’яна Горянська: Ми не хотіли брати ніякі вірші, казки, нічого художнього. Ми обирали саме тему, пов’язану з майбутнім. Це нонфікшн, тому що ми інтуїтивно розуміли, що художню літературу ChatGPT не дуже цікаво напише. Ми обирали щось таке, на чому, як нам здавалося, нейромережа, так би мовити, розуміється.

Наскільки сильно вам довелося редагувати отриманий текст, адже нейромережа часто сплутує факти?

Мар’яна Горянська: Майже нічого не довелося редагувати саме щодо фактів, лише один раз довелося виправити – зазначити, що тут ChatGPT помилився. Великих змін зазнав стиль розповіді: концепція книжки полягала в тому, що питання ставить п’ятирічна дитина. Хоч я постійно вказувала, що запити від п’ятирічки, чат все одно відповідав занадто складно, називав місії й назви усіх телескопів, їхніх творців — інформацію, геть нецікаву дитині. Я запитувала: «Що мені робити, якщо я хочу колонізувати Марс?», а чат відповідав: «Ти молодець, що в юному віці цікавишся такими проблемами, от, наприклад, можеш брати участь у студентських конференціях».

Доводилось багато разів перепитувати, щоб чат надавав нові відповіді, і з них компілювати за смислом те, що ми хочемо взяти до книжки, а також трішечки змінювати стиль. Дуже сильно втручатися в текст ми не хотіли, щоб читачі відчували, що це дійсно нейромережа, але намагались зробити текст все ж читомим. 

Які ще питання ви ставили ШІ?

Мар’яна Горянська: Це були запити на кшталт «розкажи мені про космос, розкажи про Марс, розкажи, як люди дізналися про космос». Це також були й питання, почуті від дітей із фокус-групи: що їдять космонавти, як вони тренуються, як стають космонавтами, як жити на інших планетах, де беруть їжу на космічному кораблі, які кораблі будуть, коли я виросту… 

Читайте також: Рерайт текстів і машинна маячня: що насправді може chatGPT

Які інструменти ви використовували для створення ілюстрацій і чому?

Олександр Ковалєвський: Midjourney. Є й інші нейромережі, але варіативність цієї підходила найкраще. Створювалося декілька зображень до кожної теми. Для цього потрібна була достатньо велика кількість запитів, щоб отримати необхідний результат.

Тобто ви не редагували отримані зображення, а обирали серед запропонованих варіантів? 

Олександр Ковалєвський: Так, з великої кількості отриманих результатів ми вибирали те, що максимально підходить для ілюстрування. У видавництві ухвалили рішення не редагувати зображення, щоб читачі бачили, на що здатна нейромережа, як працює штучний інтелект. Лише в одному зображенні було дещо відредаговане – уважний читач, думаю, може його знайти.

Раніше ви зазначали, що ілюстрації не відповідають дійсності – наприклад, який вигляд справді має Марс. Чи вказували ви це у виданні й чи існувала можливість зробити зображення ближчими до реальності?

Олександр Ковалєвський: У книжці вказано, що і тексти, і зображення створені за допомогою штучного інтелекту. Щодо точності ілюстрацій, то основна команда для створення зображень в Midjourney називається imagine, тобто «уяви». У відповідь на запит, мережа видає результат своєї уяви. Попри те, що є правила створення запиту, Midjourney не здатен втілити його дослівно. 

Ганна Булгакова: Ми зазначили це спеціально, щоб не вводити читачів в оману. 

Чи мали ви досвід у користуванні нейромережами до створення книжки? Чи обирали ви між різними інструментами штучного інтелекту?

Олександр Ковалєвський: За кілька місяців до створення книжки я вивчав різні інструменти, досліджував, на що вони здатні, але для своїх персональних задач не використовував. Після цього вирішив, що Midjourney підходить максимально для тих задач, які ми перед нею поставили. Midjourney вибрав саме тому, що вона відразу надає тобі декілька варіантів на один запит.

Мар’яна Горянська: Щодо цієї нейромережі вже існує досить багато навчальних матеріалів. Інші мережі не такі відомі, набагато більше часу потрібно, щоб навчитися ними користуватися й отримати результат. Скажімо так, мені подобається писати книжки без допомоги нейромережі, бо я завжди незадоволена тим, що вона пише.  Ну, тобто так – я була з нею знайома, але вона мене не задовольнила цілком. 

Тобто надалі ви не плануєте використовувати ChatGPT для інших своїх книжок?

Мар’яна Горянська: Мені дуже цікаво з нею спілкуватися, але не писати за її допомогою тексти. Ця книжка — це дійсно експеримент, ми не перебільшуємо, коли це кажемо. Її наклад обмежений, і ми не збираємось цю спробу повторювати. Як інструмент нейромережі можна використовувати, а як щось самостійне — не знаю. Цікаво запитати читачів, чи взагалі вони хотіли б виховувати дітей на книжках, які створили нейромережа. Я б, напевно, ні.

Чи бачите ви потенціал виростання штучного інтелекту для створення книжкових ілюстрацій?

Олександр Ковалєвський: Цей проєкт насамперед створювався для того, щоб розпочалася дискусія на цю тему. Як на мене, це схоже на суперечки про те, чи вбиває новий вид комунікацій попередні, на кшталт радіо і телебачення, театру і кіно. Штучний інтелект — це інструмент. Його можна професійно використовувати для створення референсів для ілюстраторів, але не саму ілюстрацію як таку. 

Але насправді дискусія вже триває. Нещодавно американська юридична фірма оголосила про колективний позов проти графічних інструментів Midjourney, Stability AI й DeviantArt, стверджуючи, що «мільярди зображень, захищених авторським правом, були використані в наборі даних без згоди художників». Як ви ставитесь до цієї думки і чи вважаєте етичним використання нейромереж для створення зображень у контексті авторського права? 

Олександр Ковалєвський: Тут є кілька моментів. З одного боку, художники з цим ще не зіштовхувалися так масово, як музиканти чи письменники. Недаремно існують інструменти для перевірки на плагіат. З обговоренням судових позовів ця тема виходить на новий рівень взаємодії між всіма учасниками процесу.

Щодо зображень, моя думка така: жоден художник не почав відразу створювати свої шедеври, спочатку він все одно надихався попередниками. Це постійний процес навчання, і немає різниці, навчається людина чи нейромережа.

У тому ж Midjourney можна створити запит на зображення в стилі певного художника. У будь-якому разі, це потребує суспільного обговорення. Хтось судитиметься, і в результаті з’явиться законодавча база, з’явиться розуміння алгоритму роботи з цими інструментами. Я думаю, що саме обговорення цієї теми і врегулює ці речі. Нейромережі — це нові можливості, і людство їх опановує.

Ганно, чому саме Ранок вирішив першим видати книжку, повністю створену за допомогою штучного інтелекту? Адже це не перший випадок використання штучного інтелекту в українські книговидавничій царині, але вперше поєднані і текст, і малюнки, згенерован ШІ.

Ганна Булгакова: В цілому, експерименти з нейромережами й штучним інтелектом в нашій команді зринали давно. Ми з цікавістю сприймали новину про появу ChatGPT в Україні. Midjourney почали потроху використовувати для створення референсів для ілюстраторів. Це все витало в повітрі, все більше обговорень з’являлось в українському інфопросторі… А тоді наш гендиректор раптово запропонував зробити книжку. Це було експериментальне рішення, оскільки ми самі були зацікавлені в дослідженні технологій, розуміли, що ними зацікавлені діти, з якими ми працюємо. ШІ  — це про розвиток і майбутнє, і рано чи пізно усім нам доведеться з цим зіштовхнутися, то чому б не зробити цей зараз, скажімо так, контрольовано?

Наразі ми дізналися про можливості цих інструментів, зрозуміли недоліки і переваги. Водночас ми б хотіли, щоб ось такий експериментальний шлях призвів до появи відповідних норм в українському законодавстві, а українське книговидання стало частиною світового дискурсу про ШІ.

У цього видання наклад всього 500 екземплярів, які можна замовити лише на сайті видавництва «Ранок». Це ексклюзив, щоб підняти цю тему, але в найближчому майбутньому ми не плануємо видавати такі книжки. Водночас маємо на меті активно використовувати ШІ як інструменти. Ми не хочемо противитися цьому, а хочемо максимально використати на свою користь і рухатися вперед разом з усім світом.

Окрім дитячої, у нас є великий підрозділ навчальної літератури, і там також є певні ідеї про те, як використовувати штучний інтелект для зацікавлення дитини навчанням, розвитку критичного мислення тощо. Ми розуміємо, що згенерованих ШІ текстів й ілюстрацій буде з’являтися більше, і ризик того, що це буде неякісна, неправдива інформація, буде зростати. Діти мають бути готові до цього і вміти це відфільтровувати.

Читайте також: Про пса Патрона, емоції та фейки: що готують видавці для підлітків і дітей у 2023-му