Як через книжки розповідають історію Галичини й Володимирії за правління Ґабсбургів

В Австрійської імперії  за часів володінні династії Ґабсбургів на Галичині й в Володимирії вільно друкували й продавали книжки українською мовою. Це підкреслюється завдяки проєкту «146 років, 2 місяці і 25 днів», який розкриває частину історію країни і завдяки відеороликам про книжки й на основі книжок. 

Зокрема відеоролики присвячені альманахові «Русалка Дністрова» та графічному романові «Герой поневолі» Міхая Тимошенка та Кирила Горішного. Проєкт реалізовують за підтримки Українського культурного фонду.

Документальний телепроєкт розповідає про історію королівства Галичини та Володимирії, провінції Австрійської імперії у володінні династії Ґабсбургів, що існувало з 5 серпня 1772 до 1 листопада 1918. Освітній проєкт складається з багатьох коротких (до 5 хв) роликів про місця, події, людей. Участь у створенні роликів беруть українські та світові історики, використовують матеріали з Відня, Праги, Будапешта, Варшави, Кракова, Києва і Львова.

«У проєкті ми розповідаємо про політику, мову та освіту, церкву і суспільство цієї провінції. Наша концепція полягає в тому, щоб показати події тих часів у сучасному контексті. Ми вважаємо, що вони і досі мають великий вплив на наше повсякденне життя, адже формують певний тип ментальності», – розповідає автор та керівник проєкту Омелян Ощудляк.

Теми для роликів обирали за принципом, який вплив вони мали на історію Галичини та розвиток русинської, а потім української самоідентифікації у той історичний період.

«У кінці XVIII-початку XIX століття мешканці Галичини не надто переймалися питанням, хто вони за походженням. Усі були підданими імператора. Натомість, важливішим був соціальний статус: селяни, землевласники, священики. Лише з середини XIX століття відбуваються політичні, освітні, церковні процеси, які демонструють різницю між поляками та русинами, (які разом з євреями були основним населенням Галичини). Тож ми намагаємося у проєкті показати ці процеси і розповісти, що саме, коли і чому змінювалося», – зазначає Ощудляк.

За його словами, ситуація з книжками у той період була різною.

На зйомках фільму у Державному історичному архіві

«У 1837-му «Русалку Дністрову» ще забороняла цензура і вилучала з книгарень. А вже через 9 років – у 1848, її авторів вважали гідними вшанування, бо змінилася політична ситуація і греко-католицька митрополія, яка раніше вважала «Русалку» поза законом, тепер навпаки очолила процес за визнання русинів у Галичині окремою нацією з власною мовою та культурою.

«Ще іншою була ситуація у кінці XIX століття, коли у Львові створили Наукове товариство імені Шевченка і сюди з Києва (читай Російської імперії) переїхав жити та працювати Михайло Грушевський. Це вже період, коли українською друкують сотні книжкових позицій, виходять газети (передусім – газета «Діло»), є великі українські книгарні та друкарні.  І хоч існують вони у назагал ворожому польському середовищі, треба віддати належне – захищені законами Австро-Угорської імперії», – коментує автор проєкту.

Великою перевагаю країни Габсбурґів, у порівнянні із сусідньою Росією, було те, що українська мова була однією з офіційних мов імперії: нею не лише легально видавали книжки, а, наприклад, друкували на кронах.

Дежавний історичний архів України

Осадчук пояснює, що таким чином український рух, зокрема і книговидання, діяли у правовому полі і розвивалися. Оскільки в Росії це було неможливим, українці по той бік кордону інвестували кошти в галицькі проєкти. Наприклад, будинки НТШ у Львові були куплені за гроші київських українців-мільйонерів.

За його словами, українською доступні основні літературні твори тієї епохи: «Марш Радецького» Йозефа Рота, «Замок» Франца Кафки чи «Людина без властивостей» Роберта Музіля, також перекладають головні історичні дослідження: як от «Винайдення Східної Європи» Ларрі Вулфа, проте назагал цей період для більшості українців залишається доволі екзотичним та невідомим.

«Тому проєкти, схожі на графічний роман «Герой поневолі», є важливими саме у контексті доступу до масового читача. І їх, на жаль, наразі одиниці», – додає він.

У межах проєкту наразі вийшло дві програми, присвячені книжкам.

««Русалка Дністрова» – це перше видання народною мовою, надруковане кирилицею. Через те, що у 1836 році у Львові видання такої книжки загрожувало серйозними проблемами із законом (тоді народна мова, що її можна вважати прообразом сучасної української, існувала лише в усному спілкуванні, нею не велася офіційна документація, не видавалися книжки і навіть не читалися проповіді у церквах, тому навіть невинний літературний альманах сприймався церковною цензурою, (яка вирішувала, що іде до друку), негативно), «Русалку Дністрову» видали у Буді (сучасному Будапешті). І допомогли це зробити серби, які там теж друкували свої книги кирилицею. Щоб зрозуміти контекст, треба мати на увазі, що у той час і Буда (як і Пешт), і Львів були частиною однієї країни, однієї імперії. Тож ми відзняли невеличку історію про те, як саме серби видавали «Русалку Дністрову».

«Щодо історії про графічний роман «Герой поневолі» – це частина розповіді про обстріл Львова з території Калічої гори (назва пагорба у центрі міста, де розташована будівля цитаделі) у листопаді 1848. Обстріл тривав кілька годин і був наслідком повстання проти австрійської влади з боку польських студентів та робітників. Повстання є головним місцем дії у повісті Івана Франка і саме на основі цього літературного твору Кирило Горішній та Михай Тимошенко створили свою графічну версію. Ми вважаємо цей приклад чудовою ілюстрацією, яким чином історія Галичини відроджується у сучасних форматах. Тож Кирило став нашим спікером у оповіді про обстріл 1848 року», – розповідає Омелян Ощудляк.

Автори графічного роману «Герой поневолі» раді, що книжка стала основою документального фільму.

«Під час зйомок ми самі відкрили для себе цікаві моменти процесу створення графічного роману. Наприклад, ми усвідомили, що ця книжка, яку ми досить спонтанно створили з Міхаєм Тимошенко, є насправді результатом кропіткої роботи щодо історичної реконструкції. Приємно, що інтерес до нашого роману не згасає з часом», – зазначив Кирило Горішний.

Герой поневолі: графічна повість Франка

За його словами, роман мають перекласти англійською, польською та французькою. Наразі вже існує німецька версія. Також два томи «Героя поневолі» мають вийти однією книжкою із стилізованою колористикою.

Крім цього, Кирило поділився мрією створити з Міхаєм продовження книжки з адаптацію іншого твору Івана Франка – про синів Степана Калиновича – «Лель і Полель».

Нагадаємо, у 2018-му автори графічного роману «Герой поневолі» заявляли про плагіат.