Як Карел Чапек познайомив світ з «роботами» через драматургію

Чапек К. «Р. У. Р.» («Россумові універсальні роботи»): колективна драма з елементами комедії на три дії. / Переклад із чеської Олени Ващенко. Київ: Комора, 2020 – 192 с.

Саме завдяки цій «колективній драмі з елементами комедії на три дії» 100 років тому у всесвітній глосарій увійшло таке звичне для нас тепер слово «робот». Проте Карела Чапека цікавили не закони робототехніки (хоч драма і стала культовим твором у каноні наукової фантастики), а закони людськості: як із штучного і синтетичного проростає живе і життєствердне, проростає милосердя, емпатія, самопожертва, любов.

Пропонуємо уривок з першого українського перекладу «Россумових універсальних роботів» Карела Чапека, зроблений за першовиданням 1920 року і виданий з нагоди одночасно двох ювілеїв – публікації та сценічної прем’єри. З часом ця антиутопія ставала все ближчою і зрозумілішою аудиторії, і тепер, здається, черговий влучний момент, щоби перечитати (чи прочитати вперше) чеську класику.

Дійові особи:

• ГАРРІ ДОМІН, головний директор компанії «Россумові універсальні роботи»
• ІНЖЕНЕР ФАБРІ, генеральний технічний директор «Р. У. Р.»
• ДОКТОР ҐАЛЛ, керівник відділу фізіології та досліджень «Р. У. Р.»
• ДОКТОР ГАЛЛЕМАЄР, керівник Інституту психології та виховання роботів
• КОНСУЛ БУСМАН,  генеральний комерційний директор «Р. У. Р.»
• АРХІТЕКТОР АЛКВІСТ, керівник будівництва «Р. У. Р.»
• ГЕЛЕНА ҐЛОРІ
• НАНА, її нянька
• МАРІЙ, робот
• СУЛЛА, роботкиня
• РАДІЙ і ДЕЙМОН, роботи
• ДРУГИЙ РОБОТ
• ТРЕТІЙ РОБОТ
• ЧЕТВЕРТИЙ РОБОТ
• РОБОТ ПРИМ
• РОБОТКИНЯ ГЕЛЕНА
• РОБОТ-СЛУЖКА та численні роботи

Пролог

Головне управління фабрики «Россумові універсальні роботи». Праворуч — вхід. Із вікон позаду сцени видніються нескінченні ряди фабричних будівель. Ліворуч — інші кімнати управління.

ДОМІН сидить за великим американським письмовим столом у кріслі, що обертається. На столі — лампа, телефон, прес-пап’є, ящичок для карток тощо; на стіні ліворуч — географічні мапи з позначками корабельних і залізничних шляхів, великий календар, годинник, який показує майже полудень; на стіні праворуч — друковані плакати: «Найдешевша праця: роботи Россума!», «Тропічні роботи, новий винахід. 150 доларів за одиницю», «Кожен для себе має придбати робота!», «Хочете здешевити своє виробництво? Замовте Россумового робота». Далі — інші мапи, розклад руху кораблів, таблиці з телеграфними записами курсу валют тощо. З таким обрамленням стін контрастує чудовий турецький килим на підлозі, круглий стіл праворуч, канапа, шкіряні клубні крісла та книжкова шафа, де замість книжок пляшки з винами та горілкою. Ліворуч — сейф. Поруч зі столом Доміна — столик із друкарською машинкою, на якій друкує роботкиня СУЛЛА.

ДОМІН (диктує): …що ми не несемо відповідальності за товари, пошкоджені під час транспортування. Ще під час завантаження ми попереджали вашого капітана, що судно не пристосоване для транспортування роботів, тому пошкодження товару сталося не з нашої вини. Підпис… від імені компанії «Россумові універсальні роботи»… Є?

СУЛЛА: Так.

ДОМІН: Новий лист. Агенція І. Б. Гаюсума, Нью-Йорк. Дата. Ми підтверджуємо замовлення на п’ять тисяч роботів. Оскільки ви відправляєте власний корабель, запишіть брикети для «Р. У. Р.» як вантаж на рахунок списання. Підпис… Устигаєте?

СУЛЛА (додруковує): Так.

ДОМІН: Пишіть далі. Фрідріхсверке, Гамбург. Дата. Підтверджуємо замовлення на п’ятнадцять тисяч роботів… (Дзвонить внутрішній телефон. Домін піднімає слухавку.) Алло! Так, головний! Так! Звісно! Так, так, як завжди. Зрозуміло, зрозуміло, надішліть їм телефонограму. Гаразд. (Кладе слухавку.) На чому я зупинився?

СУЛЛА: Підтверджуємо замовлення на п’ятнадцять тисяч роботів.

ДОМІН (задумливо): П’ятнадцять тисяч роботів. П’ятнадцять тисяч роботів.

МАРІЙ (входить): Пане директоре, там до вас якась дама…

ДОМІН: Хто саме?

МАРІЙ: Не знаю. (Вручає візитну картку.)

ДОМІН (читає): Президент Ґлорі. Ну, запрошуйте.

МАРІЙ (відчиняючи двері): Прошу, пані.

(Заходить ГЕЛЕНА ҐЛОРІ. МАРІЙ виходить.)

ДОМІН (підводиться): Будь ласка.

ГЕЛЕНА: Пан головний директор Домін?

ДОМІН: Так, до ваших послуг.

ГЕЛЕНА: Я завітала до вас…

ДОМІН: …із цидулкою від президента Ґлорі. Цього вже досить.

ГЕЛЕНА: Президент Ґлорі мій батько. А я Гелена Ґлорі.

ДОМІН: Панно Ґлорі, нам дуже приємно, що… що…

ГЕЛЕНА: …що ми не можемо вказати вам на двері.

ДОМІН: …маємо таку нагоду вітати в себе доньку славетного президента. Прошу, сідайте. Сулло, ви можете йти.

(СУЛЛА виходить.)

ДОМІН (сідає): Чим можу допомогти, панно Ґлорі?

ГЕЛЕНА: Я приїхала…

ДОМІН: …подивитися на нашу фабрику з виробництва людей. Як і всі гості. Будь ласка, жодних проблем.

ГЕЛЕНА: А я вважала, що це заборонено…

ДОМІН: …заходити на територію фабрики, так. Але кожен сюди приїздить за чиєюсь рекомендацією, панно Ґлорі.

ГЕЛЕНА: І ви кожному демонструєте?..

ДОМІН: Мінімум. Адже виробництво штучних людей, люба панно, є таємницею фабрики.

ГЕЛЕНА: Якби ви знали, наскільки це мене…

ДОМІН: …надзвичайно цікавить. Стара Європа ні про що інше не говорить.

ГЕЛЕНА: Чому ви не даєте мені закінчити?

ДОМІН: Перепрошую. Ви хотіли сказати щось іще?

ГЕЛЕНА: Я хотіла лише запитати…

ДОМІН: …чи не покажу вам, як виняток, нашу фабрику. Ну звісно, панно Ґлорі.

ГЕЛЕНА: Як ви здогадалися, що я збиралася питати саме про це?

ДОМІН: Усі про це питають. (Підводиться.) Із виняткової поваги, люба панно, ми покажемо вам більше, ніж іншим, проте… 

ГЕЛЕНА: Дякую вам.

ДОМІН: …якщо ви пообіцяєте нікому не розголошувати ані дрібки…

ГЕЛЕНА (підводиться і подає йому руку): Присягаю.

ДОМІН: Дякую. Чи можу вас попрохати підняти серпанок?

ГЕЛЕНА: Ну, звісно, ви хочете мене побачити. Перепрошую…

ДОМІН: Так, прошу?

ГЕЛЕНА: Чи не відпустите моєї руки?

ДОМІН (відпускає): О, будь ласка, вибачте!

ГЕЛЕНА (підіймає серпанок): Хочете пересвідчитися, що я не шпигунка. А ви досить пильні.

ДОМІН (захоплено дивиться на неї): Та це… так… ми… так і є.

ГЕЛЕНА: Ви мені не довіряєте?

ДОМІН: Ви неперевершена, панно Геле… пардон, панно Ґлорі. Я справді надзвичайно втішений… Як ваша морська подорож?

ГЕЛЕНА: Добре. Проте…

ДОМІН: …я маю на увазі, що ви ще дуже юна.

ГЕЛЕНА: Ми зараз підемо на фабрику?

ДОМІН: Так, так. Гадаю двадцять два, не більше?

ГЕЛЕНА: Двадцять два чого?

ДОМІН: Роки.

ГЕЛЕНА: Двадцять один. А що вам до того?

ДОМІН: Тому що… Оскільки… (Захоплено.) Ви в нас затримаєтеся на деякий час, чи не так?

ГЕЛЕНА: Усе залежить від того, що ви мені покажете на виробництві.

ДОМІН: Бісове виробництво! Звісно, панно Ґлорі, ви побачите все. Прошу, сідайте. Вас цікавить історія нашого винаходу?

ГЕЛЕНА: Так. Звісно. (Сідає.)

ДОМІН: Отже. (Сідає на край столу, із захватом роздивляючись Гелену, починає карбувати.) У 1920 році старий Россум, видатний фізіолог, на той час іще молодий науковець, перебрався на цей віддалений острів досліджувати морську фауну. Крапка.

Крім того, шляхом хімічного синтезу він сподівався відтворити живу матерію, тобто протоплазму. І йому поталанило віднайти сполуку, яка мала всі властивості живої матерії, хоча мала інший хімічний склад. Це було в 1932 році, якраз через чотириста cорок років після відкриття Америки. От!

ГЕЛЕНА: Ви це все вивчили напам’ять?

ДОМІН: Так, фізіологія, панно Ґлорі, — не моє ремесло. Отож, далі?

ГЕЛЕНА: Певно.

ДОМІН (урочисто): Саме тоді, панно, старий Россум серед своїх хімічних формул написав таке: «Природа винайшла єдиний спосіб створювати живу матерію. Проте існує й інший спосіб, простіший, гнучкіший і швидший, якого досі в природі не існувало. Саме цей інший шлях, яким зможе розвиватися життя, я сьогодні відкрив». І знаєте, панно Ґлорі, ці пророчі слова він написав, сидячи над мокротинням якогось колоїдного желе, що його навіть пес не став би жерти! Уявіть собі старого, який сидить над пробіркою і розмірковує про те, як із неї виросте дерево життя, як із неї будуть з’являтися різні істоти, від якоїсь там інфузорії-туфельки і до… до самої людини. Людина з іншої матерії, ніж ми. Панно Ґлорі, то була велична мить.

ГЕЛЕНА: І що далі?

ДОМІН: Далі? Цю матерію з пробірки треба було оживити, прискорити її розвиток, створити всілякі там органи, кістки, нерви, знайти ще якісь речовини, каталізатори, ензими, гормони тощо. Гадаю, ви розумієте, про що йдеться?

ГЕЛЕНА: Н… н… не впевнена. Хіба що трохи.

ДОМІН: А я зовсім не розумію. Але він за допомогою отих бовтанок міг отримати все, що лишень спадало на думку. Міг, скажімо, створити медузу з мозком Сократа — або п’ятдесятиметрового хробака. Але оскільки це був чоловік без почуття гумору, він замислив створити нормальну хребетну істоту або навіть людину. Його штучна жива матерія була скажено живучою — хоч що з нею не кой. Зшивав і склеював її як заманеться. З природним білком йому би так не поталанило. Тому він і взявся за це.

ГЕЛЕНА: За що?

ДОМІН: За наслідування природи. Спочатку спробував створити штучного собаку. Через кілька років з’явилося щось на кшталт недорозвиненого теляти й за кілька днів здохло. Побачите в музеї. А згодом старий Россум узявся за створення людини.

(Пауза.)

ГЕЛЕНА: І я не смію нікому про це розповідати?

ДОМІН: Нікому у світі.

ГЕЛЕНА: Шкода, що це вже потрапило в усі хрестоматії.

ДОМІН: Звісно, шкода. (Зіскакує зі столу, сідає поруч із Геленою.) А знаєте, чого немає в отих хрестоматіях? (Стукає себе по лобі.) Що старий Россум був насправді божевільним. Так, так, панно Ґлорі, але це між нами. Цей старий ексцентрик справді хотів виготовляти людей!

ГЕЛЕНА: Так ви ж і робите людей!

ДОМІН: Майже, панно Гелено. Старий Россум сприймав це буквально. Волів якось науково усунути Бога, розумієте? Був жахливим матеріалістом і все розпочав винятково заради цього. Прагнув лише довести, що ніякого Бога не потрібно. Саме тому йому зажадалося створити істоту, подібну до людини. Ви трохи знайомі з анатомією?

ГЕЛЕНА: Дуже… дуже поверхово.

ДОМІН: Я також. Уявіть собі, взяв за мету відтворити все до останньої залози, точнісінько як у людському організмі. Сліпу кишку, мигдалини, пупок… як на мене, речі абсолютно зайві. І навіть… м-м-м… навіть статеві залози.

ГЕЛЕНА: Але ж вони… але ж вони…

ДОМІН: …не зайві, згоден. Проте якщо виготовляти штучних людей… у них нема потреби…

ГЕЛЕНА: Зрозуміло.

ДОМІН: У музеї я покажу вам, що він «натворив» за ці десять років. Чоловік, який мав у нього вийти, прожив аж три дні. Старий Россум зовсім не мав смаку. Яке ж воно було потворне! Однак усередині в цієї істоти було все, що притаманне людині. Це була, вочевидь, скрупульозна праця. А потім сюди приїхав інженер Россум, небіж старшого. Геніальна голова, панно Ґлорі. Побачив, над чим працює старий Россум, і зауважив: «Яке безглуздя — створювати людину десятиліттями. Якщо не розпочнеш її робити швидше за природу — можеш усі свої досліди послати під три чорти». Та й узявся за анатомію.

ГЕЛЕНА: Але в хрестоматіях усе по-іншому.

ДОМІН (підводиться): У хрестоматіях проплачена реклама та й інші нісенітниці. Там, наприклад, пишуть, що роботів придумав старий пан. Місце старого було за університетською кафедрою, він зовсім не розумівся на виробництві. Він мріяв створювати справжніх людей, таких собі нових індіанців, доцентів або ж телепнів, розумієте? І лише молодший Россум здогадався, як із того всього зробити живий робочий механізм із інтелектом. Усе, що в хрестоматіях написано про їхню співпрацю, — суцільні вигадки. Вони страшенно сварилися. Старий атеїст не мав ані гадки про те, що таке індустрія. Врешті-решт молодший Россум зачинив його в якійсь лабораторії, аби той копирсався там зі своїми гігантськими викиднями, а сам узявся за інженерію. Старий Россум у повному сенсі його прокляв і перед смертю створив іще двох фізіологічних монстрів. Так і помер у лабораторії. Ось вам і вся історія.

ГЕЛЕНА: А що молодий?

ДОМІН: Молодий Россум, панно, — то вже нова ера. Ера виробництва після ери дослідження. Трохи розібравшись в анатомії людини, він зрозумів, що там усе занадто складно й хороший інженер зробив би це набагато простіше. Тому він почав удосконалювати анатомію й експериментувати — викинув, що можна і дещо спростив. Отже, панно Ґлорі… Вам не нудно?

ГЕЛЕНА: Ні, навпаки, це так захопливо.

ДОМІН: Тоді молодий Россум подумав: «Людина — це те, що, скажімо, відчуває радість, грає на скрипці, хоче йти на прогулянку і взагалі має робити багато речей, які… які насправді зайві».

ГЕЛЕНА: Ого!

ДОМІН: Зачекайте. Вони зайві, коли треба ткати або щось підрахувати. Не думаю, що для вас… Скажіть, ви граєте на скрипці?

ГЕЛЕНА: Ні, не граю.

ДОМІН: Шкода. А от робочому механізму не треба грати на скрипці, не треба радіти, не треба робити купу всього іншого. Та він і не мусить. Дизельному двигуну не треба брязкалець та орнаментів, панно Ґлорі. А виробляти штучних робітників так само, як дизельні двигуни. Виробництво має бути якомога простішим, а продукт — практично найкращим. На вашу думку, який робітник практично найкращий?

ГЕЛЕНА: Найкращий? Можливо, той, котрий… котрий… Який чесний… та відданий.

ДОМІН: Ні, той, який найдешевший. Той, у кого найменше потреб. Молодий Россум винайшов робітника з мінімальними запитами. Прагнув його спростити. Він викинув усе, що не використовується під час роботи, тобто все, що здорожує людину. Цим самим викинувши людину й створивши робота. Роботи — це не люди, мила панно. Механічно вони досконаліші, ніж ми, наділені неабияким інтелектом, та все ж бездушні. Ви колись бачили, як виглядає робот ізсередини?

ГЕЛЕНА: Ні.

ДОМІН: Дуже чисто, дуже просто. Справді чудова робота. Це наче домашня аптечка. Мало складників, але все в бездоганному порядку. О, панно Ґлорі, витвір інженера технічно витонченіший за продукт природи.

ГЕЛЕНА: Кажуть, що людина — це Боже створіння.

ДОМІН: Тим гірше. Бог не мав уявлення про сучасні технології. Чи повірили б ви, що покійний молодший Россум уявляв себе Богом?

ГЕЛЕНА: Перепрошую, це ж як?

ДОМІН: Він розпочав випускати надроботів. Робочих гігантів. Навіть спробував створювати чотириметрових, але ви не повірите, як ці мамонти ламалися.

ГЕЛЕНА: Ламалися?

ДОМІН: Так. Ні з того, ні з сього у них могла тріснути нога або ще що-небудь. Наша планета, напевно, трохи замала для таких гігантів. Нині ми виготовляємо роботів лише природного зросту і з приємною людською зовнішністю.

Купити книжку.

Читайте також: Чарівний світ братів Чапеків: творчість, що долає всі кордони