Юлія Мусаковська стала лавреаткою The Asian Prize 2025 року за поезію про екоцид на Херсонщині

Поетка Юлія Мусаковська стала лавреаткою The Asian Prize for Poetry 2025 року. Про це повідомили на офіційному сайті премії.

Її нагородили за вірш Natural Disaster (“Як тільки не називали”) з книги “Каміння і цвяхи” — у перекладі Олени Дженнінґз. Текст розповідає про екоцид на Херсонщині внаслідок підриву російськими окупантами Каховської ГЕС.

“У світі, де поезія дає голос нашим найглибшим переживанням і стійкості, творчість Юлії глибоко нас зворушила. Її вірш, який з винятковою художньою майстерністю та емоційною глибиною передає складність нашого часу, справив сильне враження на наше журі”, — прокоментували члени журі.

Сама Юлія Мусаковська прокоментувала свою перемогу так:«Я вдячна журі премії за таку високу відзнаку. Найважливіше для мене те, що цей текст про екоцид на Херсонщині матиме можливість торкнутися читачів у іншій частині земної кулі, донести правду, пробудити небайдужість, обʼєднати навколо загальнолюдського. І відкрити нові двері й маршрути для української культури в найнагальніший для цього час».

Фокусна тема конкурсу — “Земля.” Подаємо вірш Юлії Мусаковської.

***

Як тільки не називали:

велика вода, стихійне лихо,

всесвітній потоп —

але ні до чого тут стихія чи воля божа.

Ріка — поґвалтована,

гнана чужинцями,

накрила зелені поля, казкові діброви,

білі хати з дивами всередині,

вишневі сади біля них,

картаті багатоповерхівки,

все нажите і пережите,

рибу, птаха і звіра,

коника і бджолу.

Жодного тобі ковчега — може, гумовий човен.

Врятується не той, хто праведник,

а той, по кого вчасно сягнуть рятувальники.

Риба не врятується,

звір не врятується.

Лебеді і качки врятують себе самі.

Господарі не покинуть корову, козу і півня.

Може, врятується кошеня,

що з останніх сил чіпляється за стіну потопленого будинку.

Може, пес, що кілька діб ночує на вершечку даху,

який ще видніється над водою.

Мама з дітьми, які завмерли

на горищі сусідського, вищого дому.

Старий чоловік не врятується і в човні —

ворог не спить.

Старий врятує, закривши собою, жінку.

Вкравши на лівому березі всі човни,

як останнє зерно у тридцятих,

ворог обстрілює евакуацію.

Справа рук людських.

Лихо сердець

порожніх, як пробиті, здуті м’ячі.

Називай на ім’я того, хто це вчинив.

Ім’я йому легіон.

Ім’я йому — ціла країна.

Велика, фатальна пляма

на карті світу.

Називай її — ту, що хоче повторити.

Називай, наче обеззброюєш.

Наче встромляєш осиковий кілок —

аби прив’язати човен.

І ступити перший крок

по воді.

* 6 червня 2023 року російські окупаційні війська підірвали Каховську гідроелектростанцію на річці Дніпро на півдні України, що є актом екоциду. Руйнування греблі спричинило масштабну екологічну катастрофу, загибель людей, тварин та інших живих організмів.

(з книжки “Каміння і цвяхи”)

Ілюстрація: Олекса Манн

Як повідомлялося, до коротокого списку увійшли вірші з України, Індонезії, Шрі-Ланки, Вʼєтнаму, Малайзії. До довгого списку премії увійшли 10 робіт.

The Asian Prize for Poetry — це міжнародна літературна поетична нагорода, яка має на меті підсилити різноманітні поетичні голоси та сприяти міжнародному літературному діалогу. Вона є частиною програми Asian Prizes, що існує з 2022 року та об’єднує кілька літературних відзнак у категоріях художньої літератури, художньої прози, короткого оповідання та поезії. Премія функціонує як негрошове визнання.

Нагадаємо, у жовтні 2025 року Мусаковська отримала американську премію Діани Дер-Гованессян за переклад вірша Марії Титаренко «Притча про руки» (Parable of Hands).

Читайте також: «Бог Свободи» Юлії Мусаковської англійською: сплетіння лисиць, птахів і суперечностей доби