Із далеких країв Шовкового шляху: східний колорит у фантастиці

Голоси далекого Сходу у 2021 дійшли до України гучною хвилею. «Драконова перлина» Юн Ха Лі відкрила українському читачеві світ, де корейські духи-перевертні куміхо органічно сусідять з космічними кораблями. Перші дві книжки серії Рошані Чокші про Ару Шах представили переродження Пандав, легендарних воїнів з епосу Магабгарата, що змінюють звичний міф своєю сучасністю. Під кінець року вийшла перша книга циклу «Сіндер» Марісси Меєр — футуристичний ретелінг «Попелюшки», де головна героїня — кіборг із Нью-Пекіна. 

Про інтерес світової фантастики до оповідей із неєвропейським сетингом, міфологічною базою чи історичною проблематикою свідчать високі тиражі та номінації на світових преміях. Якнайкращим прикладом цього є «Макова війна» Ребеки Кван, — перша книжка однойменної трилогії, що номінувалась на премії Locus та Nebula, а продовження принесли авторці номінацію у категорії «Найкраща серія» від Hugo у 2021 році. 

Цьогоріч український читач вже отримав нагоду прочитати другу книжку циклу, «Республіку Дракона», в електронному форматі, а незабаром отримає і в паперовому. Ми поспілкувались із її перекладачкою Ганною Литвиненко про те, чого очікувати від книжки.

— «Макова війна» — перша книжка трилогії. Це фентезі, дуже близьке до історії реального світу. Події розгортаються у вигаданій Нікарській імперії, проте в цій країні легко вгадується Китай XX століття. З головною персонажкою читач знайомиться вже на перших сторінках. Це безрідна сирота Фан Жунінь, або ж просто Жинь, котра ціною неймовірних зусиль вступає до престижної військової академії Сінеґард, а згодом опиняється у самому пеклі війни, коли на Нікань нападає сусідня острівна країна — Федерація Муґень.  Між рядків зчитується безпомилкова алюзія на Японсько-китайську війна 1937–1945 років, а сама назва серії відсилає читача до  Опіумних війн. Про що оповідає друга книжка трилогії? Яка історія зашифрована в «Республіці Дракона»?

— «Республіка Дракона» — це пряме продовження «Макової війни», і на початку історії ми зустрічаємося з Жинь через два місяці після фіналу першої частини. Але тут основний конфлікт розгортається не між Нікарською Імперією (Китаєм) та Федерацією Муґень (Японією), а між Імперією та новоявленою Республікою Дракона на чолі з Воєначальником Дракона Їнь Вейжею. Це протистояння є алюзією на громадянську війну в Китаї, що точилася між націоналістами й комуністами у 1945-1949 роках. 

Авторка не могла оминути увагою й тему Великого китайського голоду 1959-1961 років, внаслідок якого лише за офіційними даними загинуло понад 15 мільйонів людей. У «Республіці Дракона» ми побачимо лише перші прояви нестачі продовольства, спричинені певними стратегічними рішеннями персонажів ще у «Маковій війні». Але у фінальній частині, що матиме назву «Полум’яний бог», проблема голоду фактично червоною ниткою проходить через усю книжку.

— Говорячи про історичне тло, не можемо не задуматись про сприйняття «Макової війни» та її продовження «Республіка Дракона» українським читачем. Як вважаєш, чи співпереживатиме подіям сюжету читач, не знайомий з історією Китаю? І чи змінилось сприйняття тексту після 24 лютого?

— Звісно, що після 24 лютого ці тексти сприймаються зовсім інакше. І не лише через те, що події всієї трилогії зав’язані безпосередньо на війні. До початку повномасштабного вторгнення дехто з читачів зауважував надмірну жорстокість деяких сцен, вважаючи їх дуже неправдоподібними й навіть зайвими. Але зараз, після оприлюднення жахливих злочинів, скоєних у Бучі, Маріуполі та десятках інших окупованих міст, приходить розуміння, що часто найстрашніші описи на сторінках книжок натхненні реальними подіями. Вражає і те, які чіткі паралелі можна провести між сюжетними ходами в трилогії та реаліями українського народу. Тут вам і портове місто в облозі, і вибухівка замість припасів (читай гуманітарної допомоги), і сотні тисяч замучених людей, розтерзаних просто заради розваги, і сотні зґвалтованих жінок. Якщо відверто, навіть не уявляю, як почувалася б, перекладаючи будь-яку частину трилогії зараз.

— У другій та третій книгах трилогії Кван одним із найцікавіших аспектів читання для мене стала зустріч ніканця із західною цивілізацією. Ми бачимо вже знайому історію колонізації очима народу, в чий дім прийшли чужинці. Україна теж тривалий час не мала нагоди показати світу свій бік історії, тож як ти вважаєш, яку ідею вдалось вкласти Ребеці Кван у зображенні західної цивілізації? Як вона резонує з українськими реаліями?

— Як відомо, історію пишуть переможці. Трилогія Ребекки Кван цікава передусім тим, що авторка змальовує так званий «цивілізований світ», яким його бачили корінні мешканці. Призахідники, в яких безпомилково вгадуються європейці, постають перед нами як люди, впевнені у своїй вищості над іншими народами. Вони заперечують усе, окрім звичного їм, називаючи це проявами Хаосу, будують церкви, щоб прославляти Творця і навертати невірних варварів на праведний шлях. Звісно, що певною мірою це перегукується з українською історією, щоправда, в нас церкви не будували, а знищували й паплюжили.

У «Республіці Дракона» призахідники виконують роль радше спостерігачів, аніж активних учасників подій, воліючи впевнитися в беззаперечній перемозі республіканської армії. На щастя, наші реалії виявилися інакшими.

Попри те, що в перші дні й тижні після початку вторгнення дехто продовжував лише висловлювати занепокоєність, було чимало й тих, хто одразу висловив підтримку Україні і словом, і ділом, і озброєнням.   

— Мабуть, один з аспектів тексту, над яким я задумувалась найбільше з 24 лютого, це зображення війни у трилогії «Макова війна» як складної, огидної та аж ніяк не романтичної події, хоча сама Ребекка Кван війну переживала лише у спогадах своєї родини. Як вважаєш, чи вдалось їй реалістично зобразити війну? Якщо так, то як вона розкриває героїв? Як функціонує тема війни у східному фентезі? 

— Для мене цінність «Макової війни» якраз у тому, що авторка не романтизує війну. Вона описує її саме як щось страшне й огидне, а не просто тло, на якому розгортаються інші події. Але не варто забувати, що Ребекка Кван поглиблено вивчала історію, а також працювала з архівними матеріалами. Можливо, саме завдяки цьому їй вдалося дуже чітко показати, як війна змінює вже знайомих нам персонажів, часом штовхаючи їх на зовсім неочікувані вчинки. Ба більше, як ми вже бачимо з власного гіркого досвіду, війна здатна пробуджувати в людях найгірші, найстрахітливіші глибинні поривання, які в мирний час заховані під численними шарами виховання, суспільних норм та звичаїв. Війна зриває всі маски, витягуючи назовні первісну жагу крові, яка, лишаючись непокараною, може перерости в шалену жорстокість. Ми бачимо однакову лють та звірства і під час Японсько-китайської війни, і зараз, під час російсько-української. Тому можемо стверджувати, що всі війни мають одне обличчя, і байдуже, розгортаються вони на Сході, в Європі чи в Африці.

— Перша книжка Макової війни — це історія становлення як Жинь, так і самої імперії Нікань. Історія зростання юної дівчини перетворюється на оповідь героїні, якій вже не так легко співпереживати. Жинь – героїня, жертва свого часу чи антигероїня? Чи хотіла би ти бачити таку персонажку в центрі фентезійної української історії?

— Ребекка Кван неодноразово наголошувала, що Жинь — антигероїня, тож саме тому співпереживати їй дуже важко. Не думаю, що за задумом авторки читачі мали б асоціювати себе з Фан Жунінь, адже часом вона коїть страшні речі, а її рішення часто дуже суперечливі. На початку «Макової війні» ми бачимо Жинь як знедолену сирітку, яка домоглася всього лише власною наполегливістю, працьовитістю, а подекуди й болем, тому не дивно, що читач починає відчувати до головної персонажки певну симпатію. Однак з плином часу ми спостерігаємо, як з цієї милої провінційної дівчинки виростає просто таки мегаломаніячка, зациклена лише на помсті. І за цією помстою вона не помічає абсолютно нічого. Ми бачимо, як вона реагує на ті чи інші події, які рішення ухвалює, чим їх мотивує, і зрештою розуміємо, що Жунінь, можливо, не така вже й мила. Але чому б то їй такою бути, якщо створюючи її, авторка надихалася образом кривавого диктатора Мао Дзедуна?

Якщо відверто, мені не хотілося б мати схожу персонажку навіть у вигаданій історії України, оскільки такі особистості завжди несуть світові лише кров, і ніколи добробут.  Як на мене, цього за останні століття нам вистачило з лишком. Якщо вже обирати з-поміж персонажів трилогії, я віддала б свій голос Неджі.

— Якщо говорити про різноманітність східноазійської фантастики на нашому ринку, то кого ще би ти рекомендувала почитати? Кого рекомендуєш перекласти в першу чергу?

— Інтерес до східноазійської тематики на англомовному ринку не вщухає вже кілька років. У нас же лише починає набирати обертів. Стосовно книжок, які необхідно мати українською, відповім так: нам треба всього і більше. Оскільки всі ми різні й знаходимо своє в зовсім різних книжках. Комусь «Макова війна» здасться мало не геніальною, а хтось її не зрозуміє зовсім. На жаль, через війну багато видавництв змушені скорочувати та відкладати видавничі плани, однак навіть зараз у продажу з’являються нові книжки, хай навіть більшість із них лише в електронному варіанті. І я переконана, що це лише початок, тож попереду в українські читачі побачать ще безліч чудових новинок.

Читайте також: Рецепт бестселера: з чого складається «Макова війна» Ребекки Кван