Камерний «Простір літер» у Луцьку – про історію кирилиці і сучасний характер шрифтів

На фестиваль шрифту й каліграфії «Простір Літер» я їхав не вперше. Заснований творчою родиною Марини та Кирила Ткачова майже одразу після вимушеного переїзду з окупованого Луганська,  рік од року фестиваль набирав обертів і ставав все масштабнішим та міжнароднішим (2019 року на ньому були лектори з 8 країн). Але по роках пандемії й великої війни, сталися зміни: подія відбулася без сцени, без виступів, без іноземних гостей й натовпу глядачів. Якщо до війни подія збирала дві сотні відвідувачів, то цього року лише 40.

Фестиваль цього року поєднав дві основні частини. На перший день, коли відбувалось спілкування в прямому етері зі шрифтарями (можна подивитися запис), я не встиг. Це були онлайнові розмови на навколошрифтові теми. Гостями в студії були: Євген Садко, засновним Rentafont, Захар Кривошия та Сергій Макаренко, шрифтові дизайнери АльфаБраво, Олександр Смирнов, дизайн-директор Spiilka, Олексій Чекаль, шрифтовий дизайнер і каліграф, Алла Калініченко, засновниця Арт і я, Віталіна Лопухіна, графічна дизайнерка, каліграфка. Модератором і співрозмовником у всіх розмовах виступав Кирило Ткачов, шрифтовий дизайнер і організатор фестивалю.

Я ж одразу занурився у вікендові майстер-класи. Всього запрошених гостей, які брали участь в онлайнових розмовах або в проведенні воркшопів, було 12. На новій локації, свіжо недавно відкритому музеї Окольний Замок, майстерки проходили просто (спекотного) неба або  в прохолоді підземель. Тож можна було мандрувати не лише від спеки до прохолоди, а й від старожитностей вʼязаного письма до тонкощів налаштування варіабельних шрифтів у Glyphs і побудови шрифтових логотипів. 

Організатори думали про безпеку. Всі події відбувалися в укритті або в безпосередній близькості (тобто буквально у 20-ти метрах від укриття). «Вільні розмови на навколошрифтові теми» проходили в «культурному укритті» –  це безпечне підземне приміщення. А «Окольний замок» – це подвір’я і підземелля, де і проходили воркшопи. Ми шукали максимально безпечні локації для проведення подій. Окольний замок нам порекомендували наші партнери – управління туризму і промоції міста Луцької міської ради», – прокоментував Кирило Ткачов.

Сам я встиг помалювати палички й трикутнички на зайняттях з козацького скоропису для дітей у Дарини Шевченко, послухати секрети шрифтової програми Glyphs від Захара Кривошиї та вперше спробувати каліграфічний інструмент брашпен під орудою блискучої київської майстрині Ані Кізіми. Палички малювались, шрифтовий редактор Glyphs іноді капризував, браш давав дивовижні викрутаси. Решту часу зайняли дружні обійми з колегами, розмови й навіть поїдання іменинного торта. 

Ще для учасників була екскурсія музейною експозицією Окольного замку та демонстрація документів середньовічного Луцька, де серед чудового скоропису каліграфи малювали коли бобра, а коли і єдинорога (дякую дослідниці пані Оксані за екскурсію). 

Словом, вжилися в локацію настільки, що залишений на хвилинку (в справжньому підземному скрипторії!) постер #літеропадʼу (де абетку складали відмальовані літери різних українських майстрів з XX-го століття) дівчата-відвідувачки потрактували за частину експозиції, й залишили в зошиті свої імена, скопійовані з цього постера. Думаю, це добрий знак тяглости й вкорінености нашої шрифтової культури. 

А ще я спитав у кількох колег, навіщо такі події під час війни, як вимірювати їхню успішність, які завдання стоять перед творчою спільнотою нині, і ось їхні відповіді.

Віталіна Лопухіна, графічна дизайнерка, каліграфка, викладачка: 

Після початку повномасштабної війни, навіть з 22.02.2022 шрифт, літерація були для нас саме засобом спілкування зі світовою спільнотою. Так вже, мабуть, заведено у каліграфів, що писати про будь-яку проблему краще з «ілюстрацією», навіть коли фізично не до цього було. Тобто для мене шрифт став засобом спілкування та рефлексією на події, і щоразу в новому написі хотілося зробити літери  максимально відповідними до ідеї, характерними, українськими та якісними.

Кирило Ткачов, засновник та арт-директор AlfaBravo, шрифтовий дизайнер, викладач:

З одного боку, посилилося відчуття другорядності й непотрібності роботи над шрифтами в контексті війни. З іншого, є певна відповідальність за виокремлення української культури, пошук її особливості. В цьому контексті мені здається, роботи українських колег-шрифторобів і раніше рухалися в правильний бік і зараз його продовжують. Тобто, розвиток української спільноти, виглядає цілеспрямовано проукраїнським, і це однозначно добре.

Катерина Корчагіна, каліграфка, викладачка:

У мене стало ще більше фокусу на вивчення історичних джерел ранньої кирилиці, пошук естетичних моментів в ритмі написів і локальної естетики. Плюс важливість говорити про наші літери ще більше, особливо початківцям і пересічним громадянам.

Генадій Заречнюк, шрифтовий дизайнер:

Рік фонтлаба не відкривав, ну хіба тобі щось показати.

Якими будуть українські літери після перемоги?

Віталіна Лопухіна: 

Будуть свідомими. Бачу тенденцію, що зараз багато молодих шрифтових дизайнерів, не тільки всім відомі імена, роблять якісні та різноманітні шрифти з чудовою кирилицею, після перемоги буде чим та ким пишатися з таким наробком.

Думаю, що українські літери були та й залишаться різними, бо пластична варіативність форм лежить в основі української кирилиці. При цьому, збережеться як рух на використання історичних (іноді забутих форм) так і загальне прагнення до експериментів з формами. Також вважаю, що сміливості у використанні неординарних рішень може збільшитися, а кількість спокійних нейтральних шрифтів, навпаки, зменшитися.

– Кирило Ткачов

 

Катерина Корчагіна:

Наші літери мають всі шанси повернути собі кілька історичних форм і стати частиною звичних написів, мені здається. Бо дизайнери тяжіють до пошуку підкреслення локального контексту. І асиметричні карби (серіфи) початку ХХ століття теж знову входять в моду нарешті.

Генадій Заречнюк:

Цього не знає ніхто.

Який простір тобі більше до душі: масштабний, як 2019-го, чи камерний, як цей?

Віталіна Лопухіна: 

Мені всі Простори до душі, але попередні я лише спостерігала онлайн, так вже склалось, на цьому Просторі побувала вперше і дуже сподобався і такий, камерний формат! Дякую Кирилу, Марині та всім волонтерам за чудову подію. Натхнення від спілкування з колегами та від воркшопів вистачить надовго.

Кирило Ткачов:

Мені як організатору, набагато легше робити камерні події, але з точки зору розвитку спільноти, було б добре повернутися до масштабних міжнародних проєктів, які б допомогли колегам інтегрувати своє бачення шрифтів у світовий дизайн, тобто продемонструвати Світові свою крутизну. 

А ще додам, що нам з Мариною, в першу чергу, хочеться, побачити своїх друзів, але готуючи фестиваль, ми завжди прагнемо вигадати щось нове, оригінальне, щоб здивувати й гостей і самих себе. Мабуть, це навіть важливіше, ніж сам по собі розмах фестивалю: знайти нові ідеї, нові формати, нові локації тощо.

Катерина Корчагіна:

Мені до вподоби обидва варіанти, бо у них різні завдання: в камерному маємо більше змоги між собою поговорити про проблеми розвитку шрифту і знайти нові ідеї для спільної справи, а масштабний фест направлений більше на популяризацію для тих, хто тільки починає знайомитись зі шрифтовою культурою. І хотілось би, щоб після перемоги були обидва формати. Зараз же камерність дала нам всім змогу поспілкуватись і побачити, наскільки змінився підхід до кирилиці за останні півтора року і скільки крутих навичок та напрацювань мають майстри. А ще просто всіх побачити й обійняти, це особливо цінно.

Генадій Заречнюк:

Цей.

«Ми не оголошували якусь загальну тему року, але по суті, спрямовували наші воркшопи та онлайнові розмови на декілька основних напрямків: історія кирилиці, сучасний український дизайн, яскраві історичні особистості. І звісно, так чи інакше ми постійно торкалися теми російсько-української війни. Власне, українські шрифтарі, скільки я пам’ятаю, завжди шукали власні форми кирилиці, відмінні від російської. Ну а зараз ця тема просто набула особливої популярності серед ширших мас. Я відверто, не вважаю, що за останні півтора року щось суттєво змінилося у ставленні українських шрифтових дизайнерів до Росії. По суті, українська шрифтова спільнота і була помітно патріотичною і залишилась нею. Єдине, що відзначу, що клієнти стали частіше замовляти шрифти, не нейтральні, а саме з українським характером», – наголосив Ткачов.

Читайте також: Шрифтовий фестиваль на ентузіазмі: як пройшов «Простір літер» у Луцьку