Міллер-молодший В. М.. Кантика для Лейбовіца

Гюґоносна «Кантика для Лейбовіца» Волтера Міллера в історії наукової фантастики XX ст. — річ не просто велика чи видатна, вона — ВЕРШИННА. По суті, це — біблія постапокаліпсису…
Про світ, що пережив ядерну катастрофу, про темні століття, що прийшли після неї…
І, звичайно, про віру — промінець світла посеред безмежного океану пітьми. Хай береже нас святий Лейбовіц!
На всіх континентах люди втікали з місця на місце, їхні мови змішалися. Державців, їхніх слуг та волхвів, котрі вигадали зброю, скажено зненавиділи. Минали роки, а Земля не могла очиститись. Про це чітко говориться в Меморіалі. Від змішання мов і залишків багатьох народів, від страху народилася ненависть. І ненависть сказала: «Ану ж закидаймо камінням, випатраймо і спалімо тих, хто це зробив. Учинімо голокост над тими, хто винний у цьому злочині, разом із їхніми наймитами та мудрецями; нехай горять, нехай умирають, а з ними — їхня праця, їхні імена і навіть спогади. Знищимо їх усіх і скажемо дітям, що світ — новий, і вони нічого не дізнаються про зроблене раніше. Здійснімо велике Спрощення — і світ почнеться спочатку».