Капосні книжки про маленьких хлопчиків: 6 порад від літературних бешкетників

17.05.2018

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Можна нарахувати цілий корпус художніх текстів, які демонструють дитячі експерименти. Діти в них постають не слухняними ідеальними янголятками й не маленькими дорослими, а недосвідченими дослідниками світу й активними експериментаторами. І, якщо так треба для дослідження, вони ладні попекти руки чи зробити якусь іншу шкоду. Згадати хоча б відомого «Еміля з Льонеберґи» Астрід Ліндгрен, жвавого бешкетника, якого постійно карають і сварять за його витівки. Однак вони формують життєвий досвід для хлопчика, який допоможе йому одного дня стати важливою людиною в місті.

 

У цьому огляді ми зібрали бешкетні поради від героїв трьох книжок. «Багато веселих історій» Віталія Кириченка – збірка 2-3-сторінкових оповідань, кожне з яких розповідає історії в стилі «коли автор був маленький…» і ненав’язливо показує важливі й непересічні дитячі уроки. «Малий Ніколя» – збірка історій про хлопчика, який вчиться в чоловічій школі, спостерігає постійні бешкети й бійки своїх однокласників і переживає всі інші типові хлопчачі досвіди 50-их. До речі автор цих історій – Рене Ґоссінні – один із творців коміксів про Астерікса. Іще одна свіжа книжка про хлопчаче життя – «Відчайдушний боягуз» відомого українського фантаста Володимира Арєнєва – розповідає про способи подолання страхів і упереджень.

 

 

Найбільшому страху не завадить гребінець

 

У дитячій літературі є багато текстів про подолання страху. Чого варті лише книжки про різноманітних монстрів і способи взаємодії з ними. Володимир Арєнєв теж вдається до монстрів. Він ставить героя своєї книжки Данька у різні страхітливі умови й змушує хлопця подивитись своєму страху в очі. Це дуже корисна дія. Бо якщо згадати оповідання Говарда Лавкрафта чи готичну літературу, то усі страшні створіння там завжди описуються як невимовно жахливі. Щоб кожен міг уявити свій найбільший страх. Арєнєв іде протилежним шляхом.

Володимир Арєнєв "Відчайдушний боягуз"

Щоб подолати страхітливі ситуації, треба їх якнайдетальніше побачити. Загубитись в зоопарку чи зазирнути в очі потворі, яка прагне тебе з’їсти десь у темній кімнаті. Тобто поміркувати практично, що треба робити в усіх тих ситуаціях, які тебе лякають. Можна подивитися прямо в очі своєму страху, уявити найгірший вигляд, який він тільки може мати. А потім нагодувати його льодяниками й розчесати. Бо найбільший страх ще той нечупара. До речі, професор Люпин в «Гаррі Поттері» десь так само вчив своїх учнів поводитися з ховчиком, істотою, що набувала форми найбільшого страху. І це дуже правильний підхід до проблеми. Якщо не дивитися в очі своїм страхам і уникати розмов про свої комплекси, нічні жахи, сильні емоційні переживання, то вони стануть ще більшими. І це стосується не лише дитячого віку.

Володимир Арєнєв "Відчайдушний боягуз"

У збірці «Багато веселих історій» є інший хороший спосіб долати свої страхи: зробити страхітливий простір не чужим, а своїм. Героя книжки лякав похмурий ліфт. Щоб він припинив навівати моторошні асоціації (ледве не відсилаючи до літератури горору), герой просто розмальовує його яскравими фарбами. Бо перетворити страшний хаотичний простір на елемент знайомого мікрокосму – корисна й терапевтична дія.

 

 

З ботанами буває весело

 

Серед усіх хлопців у класі у книжці «Малий Ніколя» найбільше вирізняється Аньян. Це улюбленець вчителів, скиглик і ботан. Але, виявляється, що із ним не так кепсько проводити вільний час. Прийшовши до Аньяна в гості, Ніколя поринає у спільне захопливе дозвілля. Звісно, хлопці не вчать разом уроки, а проводять катастрофічні хімічні досвіди та пускають кораблики у ванній, що є однаково захопливим для обох. Відмінник виявляється не істотою з іншого всесвіту, а звичайним хлопчиком. Інша справа, що після такого дозвілля мама головного ботана класу навряд чи захоче запросити вас додому іще.

Рене Госсіні, Жан-Жак "Малий Ніколя"

Данько з «Відчайдушного боягуза» Арєнєва долає не лише свої страхи, а й стереотипи. Скажімо, у нього є знайомий, Ріят, якого побоюються і діти, і їхні батьки. Це при тому, що Ріят не робить нічого поганого: просто його родина дуже відрізняється від інших і нещодавно їм довелося залишити свій дім. Тож для героя книжки стає відкриттям, що оцей чужий хлопець, якого всі недолюблюють і не розуміють, насправді щирий і відкритий. Наприклад, Ріят легко може зізнатися, що він не безстрашний хлопець, що він злякався й запанікував, коли з друзями сталась біда.

 

 

Корисні поради юним прогульникам школи

 

В арсеналі всіх дітей є кілька методів вдавання із себе хворих, а також інші способи прогулювання школи. Малі бешкетники із цих книжок – не виняток. Проте в їхніх планах є кілька недоліків, про які дітям краще дізнатися з чужих історій, а не випробовувати на собі. Оповідач збірки «Багато веселих історій» радить сусіду, охочому прогуляти перші дні школи, сказати батькам, що він їв ягоди на пустирі, від яких його нудить. Варто віддати методу належне, він безвідмовно працює. Хлопчик дійсно не йде до школи, але промивання шлунку, яке влаштували йому натомість у лікарні, виявилося надто великою платою.

Віталій Кириченко "Багато веселих історій"

Данько в Арєнєва в якийсь момент усвідомлює, що до школи ходити безглуздо. Бо який сенс все вчити, якщо світом незабаром керуватимуть роботи, інформація в підручниках неактуальна, а всі факти можна знайти у Вікіпедії. І з такими впевненими футурологічними думками Данько йде прогулювати школу, але натомість опиняється у майбутньому. Бо немає кращого способу переосмислити свої дії, ніж побачити їх реальні наслідки. І крута пригода Данька, ніби в героя книжки Герберта Веллса «Машина часу», наочно демонструє, що хлопцеві все ж краще вчитися. Щоб краще підготуватися до такого майбутнього.

 

 

Малий Ніколя виявляється не набагато успішнішим прогульником школи. Оскільки виявляє, що це не таке захопливе заняття, як про це можна подумати. Хлопчик примудряється змокнути під дощем під час свого прогулу й усвідомити, що, крім неприємних контрольних, у школі є повно інших класних речей, заради яких школу не варто прогулювати. І йдеться передовсім про спілкування з однолітками.

 

 

Стереотипні погляди на дівчат небезпечні для здоров’я

 

Малий Ніколя родом з 50-их, тож йому притаманний увесь спектр стереотипних поглядів на дівчат. Однак досвід показує хлопчику, що стереотипи бувають небезпечними. Якось в гості до Ніколя приходить його однолітка. Вона виявляється не фанаткою квіточок і ляльок, а одразу лізе до літака Ніколя й виявляється вправною гравчинею у футбол. При цьому для мами гостя красиво кліпає очима й вдає, що вона – зразкова дівчинка. Тож Ніколя вивчає два уроки. По-перше, вміння прикидатись і фірмово кліпати очима перед дорослими виявляється запорукою щасливих стосунків із ними. А, по-друге, стереотипні погляди на дівчат небезпечні для носіїв цих поглядів. Особливо зважаючи на силу дівчачих ударів по м’ячу.  

Віталій Кириченко "Багато веселих історій"

А в збірці «Багато веселих історій» оповідач виявляє, що бувають моменти, коли приємно бути дівчинкою. Річ у тім, що він комплексує через свою зовнішність, бо дорослі часто плутають його з дівчинкою й починають ставитись до нього відповідно до всіх гендерних стереотипів. Але на 8 Березня герой не проти такого ставлення. Оскільки в цей день усі прагнуть догодити дівчаткам. Щоправда, ані герой, ані дорослий оповідач не роблять із цього висновків.

 

Герой ще не усвідомлює, що пасивно брати подарунки й усміхатися тільки тому, що тебе вважають дівчинкою, приємно лише 8 Березня. І не виносить із цього важливий урок, який здебільшого засвоюють персонажі з книжок з аналогічним елементом травестії (перевдягання). Він не бачить ціни, яку від дівчаток вимагають за таке ставлення до них. І тим самим дещо засмучує всі три хвилі фемінізму.

 

 

За жодних обставин не давайте батькам свій велосипед!

 

Про те, що батьки – не всесильні й не найрозумніші люди у світі, герої цих книжок вже почали здогадуватися. Ба більше, маленькі бешкетники вже зрозуміли, що не завжди наслідуватимуть поведінку своїх батьків, коли виростуть. Все логічно: їм треба будувати кращий світ, ніж це вдалося їхнім батькам. Чи принаймні зовсім інший.

 

Малий Ніколя має мрію заробити багато грошей, інтуїтивно відчуваючи, що його батько недостатньо багатий.

 

Ще б пак, він переживає про вартість покупок і навіть не помічає зауваження в щоденнику сина! А ще Ніколя вивчає важливий життєвий урок: батькам за жодних обставин не можна давати велосипед. Бо дорослі, попри весь свій вік і досвід, примудряються інколи вчиняти дуже по-дитячому: змагатися з іншими дорослими в силі й вправності. І використовувати для цього з геть незбагненних причин велосипед свого сина. Принагідно, звісно ж, ламаючи його.

Маленькі бешкетники

Усі діти точно знають, яких дорослих помилок вони ніколи в житті не зроблять. У «Багато веселих історій» герой теж це знає і не втрачає це переконання протягом життя. Він точно не кричатиме, як його бабця, за те, що діти граються в хрещення, бо це нормальне засвоєння цього досвіду. І якщо вже в дитинстві він вирішив, що сценарій «дитинство-школа-інститут» надто сумний, то знаходить чудовий спосіб все життя ходити до дитячого садочка. Бо інколи не обов’язково ставати Пітером Пеном, щоб мати змогу провести у фантастичних світах ігор все своє доросле життя.

 

 

Секрет мильних бульбашок

 

Дитинство – це час експериментів. Завжди є батьки, які ховають від дітей книжки з детально розписаними ідеями різних витівок. Так вони плекають у своїх дітях потенційного Аньяна з «Малого Ніколя». Ідеального учня, зразкову дитину, яка, однак, провалює всі випробування на соціалізацію й виявляє схильності до депресії в ранньому віці. Якщо потенційні дитячі витівки із книжок лякають – спробуйте робити їх разом. Інколи це не така вже й погана ідея.

 

Наприклад, знаєте, що буде, якщо пускати мильні бульбашки на морозі? А автор збірки «Багато веселих історій» знає. Вони замерзнуть і, якщо до них торкнутися, розкришаться. І таких маленьких порад про те, як провести час разом за дослідженням світу й маленькими невинними витівками, у цих книжках можна знайти немало.

 

Використані книжки:

 

– Віталій Кириченко. Багато веселих історій / ілюстрації Віталія Кириченка. – Київ: Час майстрів, 2017. – 200 с.

 

– Рене Ґоссінні. Малий Ніколя. Книжка 1 / ілюстрації: Жана-Жака Сампе; переклад: з французької Зої Борисюк, Олени Борисюк. – Київ: Рідна мова, 2018. – 184 с.

 

– Володимир Арєнєв. Відчайдушний боягуз / ілюстрації: Ліни Квітки. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2018. – 84 с.

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект