Leport

Кава, м’ясорубка і поезія протесту: сучасні літературні угрупування України

15.10.2021

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Класифікувати  сучасні літературні спільноти доволі складно. Вони не схожі на літературні угруповання, наприклад, 1920-х років, які мали свої маніфести, а тексти учасників – спільні риси. Але є дещо, що об’єднує письменників 20-х років сьогодні та сто років тому: вони так само люблять гуртуватися. Для чого і як саме? Спробуємо розібратися у нашому матеріалі. 

Частина перша. Поетичні взаємопроникнення Києва

Київ поетичний – це маленьке село. Не буває так, щоби одна людина належала лише до однієї тусівки. Ба більше: вважається гарним тоном ходити на зібрання одне одного. Хоча в кожній спільноті є свій «кістяк», який ретранслює певні цінності. 

 

Перша поетична кава в Купідоні

Поетична кава в кнайпі «Купідон» – найстарша літературна тусівка Києва. Легенду створення суботніх засідань нам розповів один з активних учасників Олександр Корж

 

«Традицію поетичної кави до нас привіз Юрко Позаяк з Хорватії. Там ця традиція існує більше шістдесяти років, у нас – близько восьми. Тобто у нас ще порівняно молода поетична кава».

 

Як все відбувається? Кожен учасник може прочитати максимум два вірші, за що «Купідон» пригощає горнятком кави. А модератор окремо відзначає один вірш, який йому найбільше припав до душі. Переможець отримує пачку свіжих кавових зерен.

 

За вісім років існування Першої кави змінився лише склад модераторів. Олександр Корж зазначає: «Довгий час Першу каву проводив Олександр Ірванець. Зараз зустрічі веду я, Андрій Рассказов, Сашко Шумілін. Пару разів траплялося, що модерували інші поети. Тобто змінюються лише організаційні моменти. Але серед ведучих є певне ядро. Фактично це ті люди, які багато разів перемагали в Першій каві кілька років тому».

 

Окрім регулярних заходів Перша поетична кава також є постійним учасником Книжкового Арсеналу в Києві та Форуму видавців у Львові. А ще – чекаємо на друк «Поетичного альманаху Першої кави», в якому зібрані вірші переможців 2013 – 2020 років. 

 

Взяти участь у читаннях можна щосуботи о 13:00 за адресою вул. Пушкінська, 1-3. Більше інформації – на сторінці кнайпи «Купідон» у Facebook.

 

Літературний Орден імені Святого Зіберта Світлого 

Історія цієї поетичної спільноти розпочалась 1 листопада 2015 року, коли на Замковій горі в Києві зібралися п’ятеро студентів і випускників «літературної творчості» КНУ: Магістр, Мученик. Митрополит, Інквізитор та Ігуменя. Тоді відбулося перше засідання ордену.

 

Ідея створити орден належить поету, кандидату філологічних наук Василю Соловію

 

«Літературний Орден імені святого зіберта світлого створений для дискредитації сучасного літературного процесу в Україні. Основна мета ордену – схиляння до деградації найкращих молодих поетів України шляхом долучення їх до активних алкогольних та наркотичних практик. Останнім часом через нехтування основними ідеалами Ордену деякими його засновниками, орден малоактивний». 

 

За роки існування орден провів біля десятка засідань на різних локаціях: у закинутій будівлі кінотеатру на ВДНГ, вночі в голосіївському лісі, в кнайп-клубі «Купідон», Довженко-центрі, а також брав участь в ГогольFestі та Форумі видавців. Попри тимчасове затишшя, Орден продовжує існувати. Наразі його лицарі планують провести поетичний виступ у Києві та створити відеоперформанс.

 

Стежити за діяльністю Ордену Зіберта можна у Facebook.

 

ЛітСтейдж / Literary Stage

ЛітСтейдж в перші роки свого існування нагадував літературні студії, де могли читати всі охочі. Але згодом зустрічі цієї літературної спільноти трансформувалися в майданчик для виступів запрошених поетів (з вільним мікрофоном) та полем поетичних битв. Про те, як виникла ідея спільноти, нам розповів її засновник Ігор Астапенко:

 

«Ідея створення проста: я хотів  створити літературний майданчик для людей, які пишуть і хочуть бути почутими; дати їм можливість обмінятися творчим досвідом, поділитися своїм, послухати інших і отримати задоволення від спілкування з літтусовкою».

 

ЛітСтейдж брав участь у Книжковому Арсеналі з проєктом «Поетичний батл» та у Форумі видавців. Також спільнота випустила кілька накладів «Поетичної листівки від Літстейджу».

 

Сьогодні ЛітСтейдж очілює Сергій Рубнікович, який розповів про плани спільноти на майбутнє: «Ми і надалі хочемо відкривати нові поетичні імена, давати змогу почитати кожному – як знаним авторам, так і початківцям (вільний мікрофон). Один із наших основних принципів – поетичне обличчя Києва має бути українським».

 

Наразі спільнота проводить свої заходи щомісяця в книжковій кав’ярні «Закапелок» на Подолі. Більше ЛітСтейдж можна дізнатися на сторінці у Facebook.

 

Краплинні читання

Краплинні читання – спочатку київський, а згодом – всеукраїнський майданчик для різних поетичних голосів. Про ідею створення та місію читань нам розповіла одна з організаторок Ана Море:

 

«Ідея краплинних прийшла у 2017 році Алісі Шампанській. У травні ми провели перші краплинні. У 2021 році відсвяткували четверту річницю.  Нашим основним бажанням було дати майданчик поезії усіх епох, країн та культур. Поезії, яку читають на барикадах, поезії замовчуваного, поезії протесту. Хотілося нагадати, що поезія — це не обов’язково щось за закритими дверима кав’ярень, а справжній рушій змін, що культура може впливати на суспільство та змінювати його». 

 

За чотири роки існування Краплинні читання перетворилися на справжній поетичний рух із виступами на Форумі видавців у Львові, Фестивалі Ї в Тернополі, в Одесі, Івано-Франківську, Кропивницькому та Харкові. Кілька разів вони проходили водночас у трьох містах. А в серпні Краплинні читання пройшли в тому форматі, яким його бачили організатори на самому початку: «Одні з останніх краплинних пройшли біля Квітів України, це було найбільш схоже на справжній протест. Тоді звучало багато урбаністичної поезії, поезії, що критикує владу, систему, в якій ми живемо».

 

Серед планів спільноти на майбутнє – бажання існувати і надалі, незалежно від того, хто приходить читати вголос поезію протесту. 

 

Читання відбуваються в останню неділю кожного місяця на Пейзажній алеї біля пам’ятника «Дощ» Назара Білика о 17:00. Більше про спільноту – тут

Частина друга. Культивування літератури

Вам може здатися, що основна діяльність сучасних літераторів – об’єднання заради популяризації власних текстів. Але маємо приклади й інших спільнот, для яких в пріоритеті вивчення класичної літератури або промоція інших літераторів. 

 

Літературна платформа «Лепорт»

Спільнота існує вже понад шість років у Києві. Співзасновник проєкту Олександр Демарьов розповідає:

 

«Головна ідея літклубу – спільне вивчення класики. На літературному клубі ми пройшли такі програми: «Українська класична література», «Російська класична література», «Історія виникнення західноєвропейського роману», а тепер проходимо «Європейський роман 18-19 століття» – саме зупинились на Гете. В планах – курс із великого американського роману».

 

«Лепорт» відрізняється від інших літературних клубів тим, що його учасники не лише читають художній твір, але й опрацьовують критичну й літературознавчу літературу. І тому ракурс зміщується. Олександр Демарьов зазначає: 

 

«Найбільше в літературі нас цікавить, як твір виходить за межі літератури й стає фактом життя. Тобто ми вивчаємо класику радше з історичного ракурсу».

 

В онлайн-журналі Лепорту ви знайдете матеріали про прочитане в межах літературного клубу. Також учасники Лепорту діляться своїми роздумами й про те, що було опрацьовано поза програмою, перекладають статті класиків і публікують власні оповідання. У 2018 році спільнота організувала конференцію про літературу й філософію, а також випустила альманах. 

 

Лепорт має чіткий розклад подій: раз на тиждень – зустріч літературного клубу за програмою, раз на два місяці – вечір власних творів. Дізнатися більше можна тут.

 

Літературне роз’єднання «Грань»

Платформа для популяризації поезії та її синтезу з іншими мистецтвами, літературне роз’єднання «Грань» існує поміж Львовом та Києвом. І це одна з причин, чому «Грань» – саме роз’єднання. Хоча співтворців спільноти Ростислава Кузика і Павла Щепана об’єднують подібні погляди на літературу, промоцією якої вони й займаються.

 

Ростислав Кузик розповів Читомо про те, що вже зроблено:

 

«У нас понад 10 втілених проєктів, серед яких і різного формату події (від театрально-поетичних виступів до поетично-звукових перформансів), інформаційна та організаційна співпраця з іншими проєктами: журналом «Артефакт», мистецьким об’єднанням «Щогла», проєктом «POETY. Діалог поколінь» тощо. Також ми записали аудіопоетичний альбом під назвою «Місто: спроба звільнення», презентували поетично-звуковий проєкт «Метал» в рамках львівського міського проєкту «ArtResistentia». Наші події відбувались в рамках Book Forum Lviv, Книжкового Арсеналу, фестивалів DroArtDays та Місто, що надихає».

 

Планів у роз’єднання також багато: «Зараз ми намагаємось інформаційно підтримувати різні літературні проєкти. Також плануємо активніше проводити події, зокрема в Києві. Серед більш далеких планів – запуск літературного мерчу, підготовка друкованого видання і створення ГО». 

 

Стежити за діяльністю Літературного роз’єднання «Грань» можна в Facebook та Instagram.

Частина третя. Хліба і видовищ

Не хочеться знову згадувати про пандемію, але ми й справді сумували за літературними подіями. Тому кожний новий оффлайн проєкт – наче трапеза після затяжного голоду. Особливо, коли до поезії додати дрібку перформативності.

 

Поетична м’ясорубка в Молодіжній бібліотеці

Назва події наштовхує на асоціації з поетичними слемами, які були популярними зовсім нещодавно. Але організатор Василь Духновський пояснює, що Поетична м’ясорубка дещо відмінна: 

 

«Проєкт розпочали цієї зими – під враженням від сучасних змагальних шоу вирішили організувати конкурс з акцентом на видовищності. Фактично, Поетична м’ясорубка відрізняється від традиційного слему тільки тим, що журі обирається не навмання з глядацької зали, а заздалегідь, і тільки з поетичної спільноти. Таким чином ми зменшуємо вплив суб’єктивної смаківщини, яка особисто мене дуже дратує у слемах».

 

В умовах м’ясорубки всі рівні:

 

«До нас в основному приходять молоді поети, які шукають стартову платформу для самореалізації. Втім, бувало й таке, що приходили вже відомі у своїх середовищах люди. Наприклад, у свіжій М’ясорубці брала участь Юлія Шевель, у якої вже є доволі потужний музичний проєкт».

 

В майбутньому Василь Духновський планує робити конкурси ще азартнішими, перетворити стріми на справді якісні трансляції, влаштовувати змагання між чемпіонами.

 

Поетична м’ясорубка працює щоквартально в Молодіжній бібліотеці за адресою: Київ, вул. Льва Толстого, 49. Сторінка Молодіжної бібліотеки у Facebook.

 

Алітературний світанок 

Спільноту створили молоді Чернівецькі поети восени 2020-го року. Історія Алітературного світанку доволі іронічна, якщо згадати, що Чернівці впевнено крокують до звання «Літературної столиці України-2022». 

 

Один зі співзасновників спільноти Єгор Дьомін розповідає: 

 

«Ідея йшла від Дані Пекаря (другий співзасновник – прим.). Він хотів відійти від формату типових літературників. А я в основному організовував якраз літературники, і вони мені теж частково набридли. Захотілося трохи відійти від цього, щоби побачити потенціал творчої алітературної молоді в Чернівцях».

 

Під авторським неологізмом «алітературний» поети мають на увазі літературну творчість, яка схрещена з іншими видами мистецтва – перформансом, грою на музичних інструментах, співами, стендапом тощо. 

 

«Взагалі ми починали з формату вільного мікрофона, але останній захід (в серпні – прим.) був сформований чіткіше і поділявся на три блоки. Перший – блок альтернативної творчості, другий – блок поезії, третій – блок алітературної творчості». Учасників обирали з тих, що відгукнулися на open call в Instagram. А це, як нам здається, є гарним показником жвавості літературного процесу в Чернівцях. 

 

Заходи від спільноти відбуваються щомісяця в Молодіжному центрі. Хоча організатори планують не зациклюватися на одній локації.

 

За діяльністю чернівчан можна стежити тут.