Кейс Федів як приклад наступу на інституції: про що говорили на брифінгу культурні менеджери

У пресцентрі Українського кризового медіацентру відбувся брифінг «Ціннісні професіонали на службі України: як бюрократам не вбити мотивацію. #YuliiaFedivCase», приводом для якого став систематичний, на думку учасників, тиск на культурні інституції: Український культурний фонд, Мистецький арсенал, Національний центр Олександра Довженка та інші національні та регіональні організації з боку влади, а також звинувачення проти колишніх працівників цих інституцій. Читомо записало найважливіші тези брифінгу.

Юлія Федів

Директорка ГО «Громадське телебачення», колишня виконавча директорка Українського культурного фонду.

«Ще в липні 2020-го Кабінет Міністрів України постановою № 592 виділив 580 млн гривень із «ковідного фонду» на підтримку інституцій у сфері культури, креативних індустрій і туризму. Відповідальним за реалізацію цієї програми Кабмін призначив профільне міністерство Культури та інформаційної політики. А Український культурний фонд як інституція підпорядкована міністерству, реалізував цю програму, провела конкурси і надала підтримку 858 проєктам. Загалом на реалізацію всієї програми виділили п’ять місяців (липень—грудень 2020).

У лютому 2021 року було оновлено склад наглядової ради Українського культурного фонду, і першим завданням, яке вона перед собою поставила, стало звернення колективним листом до Державної аудиторської служби України з проханням провести ревізію діяльності фонду за останні три роки — з січня 2018 по квітень 2021 року. Після проведення конкурсу на посаду виконавчого директора, ДАСУ організовує позапланову ревізію діяльності Українського культурного фонду. Хоча Фонд, ще коли я була на посаді виконавчої директорки, декілька разів звертався до ДАСУ і Рахункової палати України включити Український культурний фонд у планову перевірку на 2021 рік. Наші офіційні листи ігнорували, лише лист від Наглядової ради був прийнятий до уваги і ДАСУ внесла Фонд у позапланову перевірку.

За результатами перевірки в серпні 2021-го ДАСУ видала акт і в прокуратурі було відкрите кримінальне провадження щодо реалізації програми інституційної підтримки. Наразі ми зверталися з юристами до Українського культурного фонду, до ДАСУ і отримали лише копію акту й інформацію про кримінальне провадження.

Оскільки існуючі керівники Українського культурного фонду приймають усі зауваження ДАСУ і хочуть їх реалізовувати, я особисто вважаю, що потрібно в судовому порядку оспорювати порушення, які ДАСУ відповідно до акту виписує не лише державній установі Український Культурний Фонд, а мені особисто як керівнику. Вважаю, що Український культурний фонд як юридична особа має самостійно оспорювати в суді приписи ДАСУ, але оскільки Український культурний фонд не збирається цього робити, я це робитиму самостійно в судовому порядку і з максимальним медійним висвітленням ситуації в українських і міжнародних медіа. Кейс Українського культурного фонду не єдиний, якщо дивитися загалом на гуманітарну політику України останніх років.

Держава — це не органи державної влади, держава — це ми з вами. І державні інституції не належать ні членам Наглядової ради, ні профільним міністерствам, а належать нам із вами. Оскільки громадськість упродовж трьох років здійснювала моніторинг, контроль і оцінювання діяльності Українського культурного фонду, закликаю і надалі продовжувати здійснювати контроль і реагувати на ті порушення, які ви бачите. Як сказав Єжи Онух: «Кожен із нас має бути бігуном на довгі дистанції». Це важко, але іншого вибору в нас із вами немає. Тому об’єднуймося на захист усіх державних інституцій, які належать нам із вами у першу чергу».

Ірина Подоляк

Українська політична діячка, колишня заступниця міністра культури, молоді та спорту.

«Ті культурні інституції, які були створені після Революції Гідності та простимульовані законодавчими ініціативами після 2014 року з метою посилення їхньої спроможності та розвитку, сьогодні перебувають у стані неймовірної турбуленції. Це можна сказати і про Український культурний фонд, і про Національний центр Олександра Довженка, де незважаючи на прозорі умови, була обрана керівниця, однак контракт із нею досі не підписаний.

Ми бачимо, що відбувається в регіонах із конкурсними процедурами, бачимо, як «представники» фейкових громадських організацій, які юридично є ГО, реалістично і фактично в гуманітарному полі не присутні. Вони практично «хакнули» громадянський простір і громадянське суспільство, тому що представляють громадськість у конкурсних комісіях. Вони представляють нас із вами, тобто дієвців культури в наглядових радах, хоча де-факто вони громадської діяльності не ведуть.

Від нас із вами залежить, чи ми змиримося з цим, бо насправді громадянське суспільство занадто покладалося на ці процедури і принципи доброчесності та прозорості, які були задекларовані органами влади після 2014-го. І ситуацію з обранням членів наглядової ради громадянське суспільство випустило з-під уваги і дозволили представляти нас людям, які фактично не мають права це робити.

Це дуже тривожні ознаки, і ми повинні впливати на ситуацію, що склалася.

Днями, під час проведення Конгресу культури у Львові, була запроваджена ініціатива щодо створення Коаліції дієвців культури, і є багато осіб, які готові долучитися до такої платформи.

Ми зацікавлені в тому, щоб відслідковувати такі атаки на громадянське суспільство, які відбуваються зараз не лише щодо флагманських інституцій, які є системоутворюючими для держави, а так само й інституцій, які є в регіонах. Бо дуже часто конкурси на керівників інституцій культури виграють доволі дивні персонажі, які не володіють тими компетенціями, якими вони повинні володіти. Це дуже демотивує кваліфікованих освічених людей брати участь у таких процесах.

Ще один важливий момент, на якому я б хотіла наголосити — влада декларує, що вона хоче бути партнером для свого народу, а в ситуації з Українським культурним фондом і конкретно Юлією Федів ми бачимо такий стан речей, що Міністерство культури та інформаційної політики не просто дистанціюється від цієї кризи довіри, яку воно саме і спричинило. Міністерство фактично хоче перевести всі звинувачення у власній неспроможності, зокрема й управлінській, на одну особу, яка розбудовувала цю інституцію від початку. Безсумнівно, ні коаліція дієвців культури, ні представники будь-яких інших громадських організацій, які реально діють і в інших сферах, не будуть стояти осторонь цієї ситуації. Сьогодні ми занесли заяву в ДБР щодо тих порушень, які, на нашу думку, були допущені під час ревізії фінансової діяльності Українського культурного фонду упродовж останніх пів року».

Богдан Логвиненко

Український письменник, журналіст, громадський діяч, засновник Ukraїner.

«Український культурний фонд — інституція, яка почала зміни в культурному секторі. Я тут представляю заявників. Ми були активним заявником і як проходили експертний відбір, так у якихось конкурсах і не проходили. Я тут для того, щоб засвідчити, що заявники також не будуть стояти осторонь. Адже вони побачили нові правила гри і відчули, як може працювати держава з громадськими організаціями й з іншими культурними інституціями, як по-іншому можуть працювати правила в цій сфері.

Наша організація бере активну участь у відстоюванні Українського культурного фонду та позиції, яка була озвучена колегами.

Мені здається, що ситуація, яка виникла з Юлією Федів підтвердила правильність напрямку цих змін. Ми бачимо, як динозаври культурної сфери повстають і намагаються відкотити назад ті реформи, які там відбулися. Це й спровокувало об’єднання серед заявників культурної спільноти. Позитивні зміни, які вже відбулися — незворотні, і ситуація, що склалася, це те, чому ми активно будемо протистояти».

Олександра Матвійчук

Правозахисниця, голова правління організації «Центр громадянських свобод», працює над питанням прав людини в Україні та регіоні ОБСЄ.

«Мої колеги часто повторювали три слова — Юля Федів, інституції та атака. Якщо їх об’єднати в ситуацію, з якою зараз маємо справу, то треба чітко сказати, що Юлю Федів атакують через її успіх у розбудові незалежних інституцій. І саме так цю справу треба сприймати.

Україна знаходиться у зоні транзитної демократії, і тільки побудова незалежних інституцій дає нам шанс вийти з цієї зони. Інститути мають величезне значення для кожного з нас чим би ми не займалися, оскільки вони мають так званий координаційний ефект, таку злагодженість елементів системи, яка дозволяє їй працювати ефективно і тим самим виграє все суспільство.

Але людей в Україні, які вміють будувати державні інститути мало, ще менше тих, які готові йти і працювати на державу, маючи такі знання. Тому їх треба захищати, бо на їхньому фоні всі інші виглядають блідо.

Їхні зусилля щодо налагодження процедур подолання непотизму корупційних зав’язків і встановлення чесних правил гри не вітаються нинішньою системою, тому вона й атакує.

З 2017 року я займаюся моніторингом політичних переслідувань в Україні в регіоні ОБСЄ. На жаль, ми досі багато працюємо з різними сфабрикованими справами і, маю сказати, що вся ця ситуація виглядає ганебно, обвинувачення — сумнівними і правозахисні організації візьмуть під контроль цю справу, вони доєднуються до колег із культурного сектору і ми будемо разом добиватися справедливості».

Владислав Грєзєв

Засновник та СЕО платформи з працевлаштування та рекрутингової агенції Lobby X, ліцензіат та куратор TEDxKyiv.

«Я тут представляю партнерів Українського культурного фонду. Керуючи платформою з працевлаштування, із самого початку створення Фонду нам випала честь допомагати з розбудовою інституції, наймати людей, які там працюють. Суха статистика — одразу після того, як Юля пішла з Фонду, ми продовжили допомагати інституції, але спостерігаємо значну кризу з точки зору уваги до таких пропозицій по роботі від суспільства. У десятки разів менше людей хочуть іти працювати чи подаються на відкриті вакансії в Українському культурному фонді через нашу платформу. Коли люди бачать подібні ситуації, авжеж вони втрачають довіру до того, щоб працювати на зміни в країні і це, на жаль, не поодинокий кейс.

Цьогоріч ми так само плідно співпрацювали з командою реформаторів Державної митної служби. Вони робили ІТ-трансформацію своєї системи декларування, яка б знищила прогнилу корупційну структуру. Та коли всі їхні напрацювання і рішення були вже майже готові й лишалось кілька тижнів до ухвалення необхідних змін у законодавстві, заступника керівника митниці Євгена Ємтіса показово звільнили, майже в такий самий спосіб – із кримінальними провадженнями.

Різниця лише у тому, що він не дуже надавав цій історії розголосу. У підсумку всі напрацювання лягли у довгу шухляду і їх не будуть використовувати.

Це не нормальний стан речей, і коли президент Зеленський говорить, що в Україні є якась криза з кадрами, йому варто задуматися, що є причиною цього. Насправді кризи немає, людей компетентних і ціннісних в Україні достатньо, але імідж держави як працедавця страждає через такі вчинки. Громадськість має сказати не останнє слово в ситуації, що склалася».

Євген Глібовицький

Експерт із довготермінових стратегій, учасник Несторівської, Унівської та дніпровської (Develop Your City) експертних груп, член Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України.

«Я спостерігаю тривожний розвиток подій не тільки довкола Юлі Федів, але й в інших інституціях. Один із них, що відбувається цими днями — вибори на вакантне місце члена Наглядової ради Суспільного мовлення від правозахисних організацій. Ми бачимо рекордну кількість організацій, які подалися на те, щоби здобути право голосу, і до цих організацій було дуже багато питань. Настільки багато, що Тетяна Печончик, лідерка Центру прав людини ZMINA, була змушена виступити з відкритим листом, щоб звернути увагу на те, що так звані фейкові організації наступають і намагаються змінити сам хід процедури обрання члена Наглядової ради.

Такі інституції як Суспільне мовлення, Український культурний фонд, Український інститут книги, Національний центр Олександра Довженка, Мистецький Арсенал мають важливе значення для кожного українця, навіть якщо вони щоденно і не вступають із ними у взаємодію. Ці інституції забезпечують якість життя.

Водночас ми бачимо непрофесійну роботу тієї ж Державної аудиторської служби України, правоохоронних органів, які споживають гроші платників податків. Тож виникає питання – чому ті, хто робить свою роботу добре, ті, хто виконує покладену на них суспільством місію, опиняються під тиском, у той момент, коли ДАСУ, що дала сміховинний висновок по Суспільному мовленню, програє пізніше суд і ніхто не несе за це відповідальності? Ми мусимо виправити цю ситуацію, інакше завтра вона прийде за кожним із нас. Ми мусимо підпорядкувати собі державу, щоб вона стала інструментом, який обслуговує інтереси суспільства».

Юрій Макаров

Журналіст, телеведучий, документаліст, письменник, шеф-редактор директорату Суспільного телебачення, голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка 

«Серед моїх знайомих немає жодної людини, яка впродовж останніх двох років не мала справи з Українським культурним фондом. Усе, що рухається в цій країні в галузі культурних креативних індустрій пройшло через Український культурний фонд. І це вже фантастичний успіх України як держави. І хоча є чимало різних думок, немає жодної людини, яка би могла закинути керівництву Українського культурного фонду якісь сумніви щодо їхньої доброчесності. І це принципова історія.

Коли сьогодні кажуть про «нецільове використання», в очах широкої громадськості, не втаємниченої в усі процеси та формулювання, це сприймається як синонім крадіжки і зловживання, і це вже саме собою є персональною образою для тих, хто брав у цьому участь. Те, що відбувається зараз — знущання та дискредитація боротьби з корупцією. Ще коли був перший «наїзд» на Юлю Федів, культурна спільнота продемонструвала подиву гідну солідарність, і це, вочевидь, триватиме й надалі.

Що ж стосується ДАСУ, якщо вона захищає наші гроші, то є питання – скільки витрачає ДАСУ і чи не можна було би висунути їм позов щодо того, що вони непродуктивно витрачають мої гроші на цей абсурд? Хто може відшкодувати мені як громадянинові це?

Шевченківська премія змушує мене бачити культурні процеси в певній оптиці. Тобто є досягнення окремих неординарних людей, і держава їм віддячує за те, що вони «просувають» Україну. Але зараз ми бачимо протилежну історію, як держава «віддячує» тим, хто просуває Україну. І це класичний приклад українського сорому. Зазвичай подібні заходи, де збирається громадськість і каже «Не можу мовчати» – стають першими і останніми. Люди вийшли, висловили своє обурення і задоволені собою розійшлися. Але я запевняю вас, що це лише початок, і цю конференцію прошу сприймати як декларацію про наміри. Люди з креативних інституцій, журналісти та громадські діячі на цьому не зупиняться. Ситуація з Юлією Федів лише стала точкою кристалізації нашого незадоволення й обурення тими процесами. Але йдеться не лише про неї чи про ті гроші, які з неї вимагають, — ми можемо зібрати ці гроші «шапкою по колу». Йдеться про те, що ми цього так не залишимо».

Нагадаємо, що у вересні Юлія Федів повідомила, що проти неї порушене кримінальне провадження. За її словами, Державна аудиторська служба України перевірила інституційну підтримку та гранти (153 сторінки акту з 210) трьох років роботи Українського культурного фонду. Вони виявили там порушень на 57 678 337,2 грн.

Як відомо, Державне бюро розслідувань зареєструвало колективну заяву про можливе вчинення кримінального правопорушення з боку Державної аудиторської служби, членів Наглядової Ради Українського культурного фонду та представників «Спілки концертної індустрії України».

Раніше повідомлялося, що культурні менеджери закликають підписати Маніфест дієвців культури та захищати нові культурні інституції від втручань влади у їхню роботу.