Книжки, музика і дух спротиву: чого чекати від «Дня білоруського мистецтва» у Києві

Вже майже рік в Білорусі тривають вуличні протести. За цей час десятки тисяч активістів та звичайних громадян, які не погодились з результатами президентських виборів, були змушені покинути батьківщину, рятуючись від політичних репресій. Українська літературна спільнота проявила неабияку солідарність. До видавничих трендів 2021-го можна сміливо додати активізацію видань сучасних білоруських авторів у найрізноманітніших жанрах. Білорусько-українських книжок за неповний рік вийшло вже близько десяти у різних видавництвах, і схоже, що це лише початок. 

11 липня у Києві відбудеться фестиваль «День білоруського мистецтва». Він пройде у межах міжнародного Тижня білоруської культури. Організаторами фестивалю стали незалежна громадська ініціатива Free Belarus Center, добре відома не лише своєю адвокаційною діяльністю, але й організацією акцій культурної солідарності саме за участі письменників. Читомо поспілкувалося з учасниками й організаторами фестивалю, щоби дізнатися, на що чекати відвідувачам. 

Концерти й виставки

Музична програма фестивалю складатиметься з трьох виступів білоруських артистів, які внаслідок політичних репресій переїхали до Києва. Це Shuma — гурт що поєднує етно, архаїчні білоруські наспіви та сучасні електронні жанри. Дует білоруської співачки акторки та активістки Анастасії Шпаковської (Naka) з піаністом-віртуозом Костянтином Гарячим. А завершить фестиваль хуліганський, саркастичний і місцями абсурдний виступ гурту РСП (Разбітае Сэрца Пацана). 

На території фестивалю можна буде переглянути виставку «Білорусь, що прокинулась» — 25 репортажних фотографій з протестів серпня 2020-го, підготовану Білоруським пресклубом;  мініекспозицію найвпізнаванішого українського ілюстратора Олександра Грехова, присвячену подіям у Білорусі, а також виставку протестних ілюстрацій від таємного гостя фестивалю.

Літературна сцена

За кураторство літературної сцени взялось видавництво Люта Справа, що цьогоріч продемонструвало рекордну кількість білоруських видань. Директор Видавництва Андрій Гончарук та один з учасників фестивалю Сергій Прилуцький розповіли, на які презентації нам чекати.

Андрій Гончарук: «Суцільні перешкоди на початку року, пов’язані з ковідними пересторогами, не дозволяли нам повноцінно займатися організацією презентацій, зокрема ми не могли представити такий масштабний проєкт, як «Бум-Бам-Літ». Але його успіх і попит на книжку надихнули довго не роздумувати й впритул наблизитися в підготовці до інших білоруських проєктів. Їхню актуальність доводити нікому не було потрібно. А коли Анаід (очільниця фестивалю та комунікаційна менеджерка FBC)  запропонувала долучитися до фестивалю, я втратив будь-які сумніви й взявся готувати одразу дві поетичні книжки. Так виник фестиваль. Саме там ми нарешті презентуємо в офлайні «Бум-Бам-Літ» разом з перекладачами. Модеруватиму зустріч я та «батько» антології В’ячеслав Левицький. 

Друга новинка – збірка досвідченого білоруського автора Уладзімєра Арлова «Все як раніше лише імена змінилися». Неповторний грубуватий стиль, вражаючі історичні реалії, вплетені поміж них дотепні висновки та ремінісценції — все це робить поезію Уладзімєра Арлова цікавою й інтригуючою для підготованого читача. Поезії Арлова відзначені літературними преміями Польщі й Болгарії. Ми впевнені в їхньому успіху й на теренах України. Тим більше, що книжка виходить у перекладі Олександра Ірванця. 

Третя прем’єра, теж підготована спеціально до фестивалю – збірка-білінгва Сергія Прилуцького «Еврідіка не озирається» в українському перекладі Олени Степаненко. Здається, що це найбільш серйозна і концептуальна з усіх його книжок. Герої віршів, родом з тих самих золотих дев’яностих, вийшли на вулиці білоруських міст. Те, що вони там побачили й пережили, виходить за межі найцинічнішої фантазії. З цього фактично і складається зміст книжки. Презентація, до речі, відбудеться обома мовами». 

Сергій Прилуцький: «Тексти для збірки «Еврідіка не озирається» в основному були написані у 2020 році, до того, як люди вийшли на вулиці, під час і після. Я намагався не перетворювати їх на якусь політичну агітку чи щось таке, а дотримуватися чогось на зразок документального фільму. Звичайно, з поправкою, що це вірші й вони мають свої особливості. Тобто не впадати в емоції й тримати голову холодною, наскільки це можливо.

На мій погляд, нова книжка найбільш реалістична і жорстока. Не скажу, що «політики» стало набагато більше, ніж у попередніх – вона давно там була і ніяк її звідти не вигнати. Взагалі, часом хочеться про щось хороше написати, і буває, що це виходить. Але здебільшого навіть іронічні тексти розповідають не зовсім про веселі речі.

З часу виходу моєї попередньої книжки мали вийти ще дві, але через різні обставини, зокрема карантин, вони зависли й, сподіваюсь, чекають свого часу».

Про вплив білоруських протестів 

Сергій Прилуцький: «Якщо говорити про саме життя, то тут у мене народився син, а на батьківщині срака від політично-економічної перейшла в тотальну й торкнулася майже всіх. Ситуація з протестами в серпні та пізніше нагадала мені часи Майдану, коли спостерігати за подіями здалеку було набагато тривожніше, ніж перебувати на місці подій. Але на цьому я б всі порівняння з Майданом радив би скінчити.

Події останнього року дуже вплинули. Без цих подій книжки просто не було б. Були б інші вірші, але зовсім не такі й не про те. Це спроба такої собі «документальної» поезії, яка відштовхується від дійсності й намагається піти далі, побачити щось більше за подіями, що відбуваються тут і зараз».

Андрій Гончарук: «Білоруси — ментально найближчі до нас сусіди. Та кілька десятиліть ми живемо за різними політичними траєкторіями. Але ми маємо йти поруч у своєму розвитку, адже у нас багато спільного й подібного і в історичному контексті, і культурному. Тому мені не потрібно було чекати, поки стануться закономірні революційні події минулого року. Я почав працювати в білоруському векторі задовго до того.

Якщо коротко сказати — мені хотілося допомогти сябрам більше звернути увагу на свою культуру, а також розповісти більше про них українцям.

Насамперед це наша рука солідарності, підтримки. За нинішніх політичних умов для нас є очевидним той факт, що існування сучасної культури в Білорусі як визначник існування нації – під жорсткою загрозою. Зрозуміло, що розвиток її необхідний повсякчас і без перерв, і митцям реалізовуватися доводиться за межами Білорусі. Ми — одні з тих, хто в цьому їм допомагає.

Про комерцію в цих проєктах не йдеться. Ситуація із сучасною поезією в Білорусі схожа з українською. Популярність цих феноменів серед населення обидвох країн невисока, тому ми цими питаннями не керуємося.

Події в Україні та Білорусі мають певне спільне уявлення — нація підіймає голову і протестує проти свавілля зажраної влади. Та все ж ми маємо різні характери, методи боротьби й мови, тому ототожнювати ці явища було б некоректно. Але найголовніше — це мета, і вона може вималюватися в щось дуже спільне».

Нагадаємо, що у межах медіапроєкту Читомо й Українського ПЕН «Люди з порожніх стільців» (#EmptyChairPeople) ми розповідали, як література, музика, документалістика, театр і візуальне мистецтво реагують на події у Білорусі 2020 – 2021 років, а також знайомили з письменниками й журналістами, які постраждали за свої політичні переконання.