Книжки, у яких ельфи так до кінця і не розв’язали людське питання

Коли вщухає шерхіт прозорих крилець, що їх підіймають навколо себе діснеївські казки про ельфів, з-під мас-культурних рожевих уявлень про цих істот нарешті починають виринати історії, які переказують більш архетипні сюжети взаємодії смертних і фейрі. У них прекрасні істоти, що дали назву самим казкам англійською, повертаються нарешті спиною або підіймають краєчок вишуканої оксамитової сукні, і автори охоче беруть до уваги їхні вади, злий норов, ворожість і зверхність до створінь із плоті й крові. 

Міфічне протистояння між людьми й ельфами, яке насправді ніколи не вщухало на сторінках справжніх, неадаптованих казок, починає грати новими сенсами, а жорстокість вишукано обігрується у вигляді пастишу, гумористичного або підліткового роману, дитячої казки чи любовного фентезі. Кожен з авторів цього огляду додав свої кульчики у тисячолітній пірсинг неіснуючих зморшок на обличчях ельфів, які чи то посміхаються, чи кривляться від гидливості, позираючи на нас з-поміж рядків сучасних казок. Страшно?! Там де цікаво – завжди трохи страшно!    

Джонатан Стрендж і містер Норрелл 

• Сюзанна Кларк;
• Рідна мова, 2021 (очікується).

Якби я вас хотіла налякати, то точно б не обрала для цього видатний дебют британської письменниці Сюзанни Кларк «Джонатан Стрендж і містер Норрелл», який вийшов 2004 року, але українською його видадуть лише у 2021-му. Як можна налякати романом, який створений затишним, теплим і дивовижним, наче за рецептом найміцнішого глінтвейну (якби романи про відродження англійської магії можна було створити за рецептом)? Авторка цього грандіозного дебюту багато років працювала редакторкою кулінарних книжок, і тому десятиріччя створення «Джонатана Стренджа і містера Норрелла» виглядає саме як час, що пішов на пошуки і доведення до найвдалішої консистенції інгредієнтів цього вже легендарного шедевру у стилі пастиш. Роман, створений як данина усім геніям вікторіанської літератури, викликає повне занурення в атмосферу альтернативної історії англійських чарівників і їхньої, часом дилетантської взаємодії з представниками ельфійського світу та світу фейрі.

Представники ельфійського світу постають із забуття восени 1806 року у північній Англії через необачні дії Гілберта Норелла, який відкриває на широкий загал свою здатність практикувати магію. «Джентльмен з волоссям як пух» пропонує йому угоду, яка має зміцнити становище новоспеченого мага у вищому лондонському світі й, на його думку, виведе магію на новий рівень із забуття, вона нарешті позбудеться в очах міністрів й інших стовпів англійської землі присмаку несерйозної справи шарлатанів.

Водночас джентльмен легкої вдачі Джонатан Стрендж відкриває у собі здатність творити магію і стає бунтівним учнем Норрелла. Обидвох чарівників запрошують працювати на уряд Британії, допомагати у війнах з Наполеоном, будувати мости і зцілювати королів.

Це не заважає їм паралельно бурхливо і привселюдно з‘ясовувати стосунки, відверто конкурувати і робити все більше людей жертвами «Джентльмена з волоссям як пух», який, як завжди в усіх фейрі, має у цій грі свої власні жорстокі інтереси. Чи вдасться Джонатану Стренджу врятувати свою дружину від щонічних танців на балах у чарівному королівстві «Втрачена Надія» і чи впораються з новонабутими здібностями спадкоємці Короля-ворона – зможемо прочитати вже за кілька місяців в українському виданні.

Також з 2015 року за романом існує мінісеріал від компанії BBC, який досить вдало передає усю альтернативність магічної історії Англії зі сторінок книжки. Сюзанна Кларк не оминула і жіночі спроби практикувати магію, хоча, за вікторіанською традицією, чоловіки-чарівники неодноразово підкреслювали, що це не жіноча справа, як і усе найцікавіше у той час.

У 2006 році світ побачила збірка оповідань «Дами із Грейс-Ад’є та інші історії» про мешканок віддаленого маєтку, які теж через свої надприродні здібності були вимушені мати справу з представниками світу ельфів або народу з-під пагорбів. Збірка не є продовженням роману, але усі події окремих оповідань відбуваються у тому ж самому магічному всесвіті.

Жорстокий принц

• Голлі Блек;
• Переклад Марії Пухлій;
• Vivat, 2020. – 400 с.

Ось ця історія вже буде трохи страшнішою. Із серії «маленькі діти, не ходіть гуляти у… Фейрі Край». Ну, хіба що у вас не буде вибору і вас туди заберуть, не спитавши.

Як складеться життя підлітки, якщо виявиться, що перший чоловік її мами і батько старшої сестри – фейрі? Безжальний генерал при дворі Верховного короля зачарованого Краю, дізнавшись, що його смертна дружина з людського роду втекла у свій світ, за кілька років знаходить її і знищує, а всіх дітей забирає до свого життя у місця, де людей не просто не люблять, а не вважають взагалі кимось вартим уваги. Ну, хіба що у вигляді предмету знущань чи жорстоких розваг. Це стосується усіх, хто необережно уклав угоду, був обдурений, викрадений чи чарами примушений податися з людських земель у сусідні краї безсмертних і прекрасних ельфів, а тепер змушений існувати у ролі зачарованих служників.

Десять років у статусі доньки ельфа, коли сама ти смертна, навчили Джуд бути фейрі більше, ніж вміють самі фейрі.

Десять років постійної небезпеки, контролю над собою і страху бути знищеною в результаті дурного жарту когось з однолітків у школі чи принців і принцес з двору Верховного короля Краю. Десять років обачних танців на балах, ризикуючи бути зачаклованою на танці до смерті. І в кого ж за десять років постійного ельфотравмування не з’явиться ворога? Джуд знайшла собі такого в особі принца Кардана, молодшого сина короля.

І хоча її вчинки упродовж всієї історії першої книжки бувають не завжди логічними, і кидає її від ненависті до кохання швидше, ніж вікторіанські красуні в інших романах втрачають свідомість, проте світ ельфів у «Жорстокому принці» зваблює. Чого вартують хоча б описи суконь, які Джуд, її сестра-близнючка Терін і їхня старша сестра Віві вдягають на бали при дворі. Попри те, що Джуд краще за будь-кого тримає зброю у поєдинках і хоче стати лицаркою, все ж лінія кохання ближче до кінця в історії промальовується досить яскраво, а ріки крові, що течуть на тлі під час коронації, тільки відтіняють блідість і загострені вуха декого з учасників цього підліткового любовного роману.

Голлі Блек відома американська авторка підліткових бестселерів, таких як  «Спайдервік. Хроніки», «Зачарована» та інших, і у «Жорстокому принці» вона не відходить від канону жанру серійного похмурого, любовного фентезі для підлітків. Головне наприкінці не забути ефектно поцілуватися з принцом посеред усього цього «шоумастгоуон» навкруги.

Купити книжку.

Пані та Панове 

• Террі Пратчетт;
• Переклад Ольги Бєлової;
• Видавництво Старого Лева, 2021 – 400 с.  

Бабуні Дощевіск, тітуні Оґґ i Маґрат Часник з циклу «Відьми» Террі Пратчетта вистачало пригод у трьох попередніх романах і без ельфів. Але ж не можуть не з’явитися ельфи, якщо мова іде про відьом, чари, казки і рятування «Дискосвіту» чи його частини від якогось чергового лиходійства. Тому їхня поява була лише питанням часу.

До того ж сер Террі Пратчетт феєрично вдягав класичні сюжети у сучасно-фентезійні декорації, куди і додавав своїх героїв, тому і «Пані та Панове» повні алюзій на комедію Вільяма Шекспіра «Сон в літню ніч», тільки три відьми у цей раз вплутуються не в комедію, а у треш, де представники фейрі постають не казковими «рожевими поні», як у багатьох інших історіях, а посміхаються людям своїм найвитонченішим вишкіром.

А ще тут відьма-стара, відьма-мати і відьма-діва згадують, що вони, хоч і відьми, але усі жінки. Лише бабуня Дощевіск так і залишається вже в котрому романі не згодною зі своєю роллю старої.

Відьми бачать, як витончується грань між світами і як Пані та Панове намагатимуться вкотре перетворити людей на свої іграшки, які чомусь так швидко ламаються від тих забав. А усім відомо, як жінки, тим більше ті, що володіють знаннями і чарами, вміють захищати свої кордони від непрошених гостей.

І найцікавіше буде для тих, хто зможе порівняти зміну свого сприйняття ельфів після «Володаря перснів» Толкієна, де вони постають добрими і пухнастими (від пір’я на стрілах у сагайдаках, мабуть). Бабуня Дощевіск, тітуня Оґґ i Маґрат Часник матимуть справу з «тими, кого не можна називати». Так, саме настільки ці істоти жахливо зарекомендували себе у попередніх стосунках з людьми, тож не звіть ельфів, а то почують і накличете лихо!

Попри трешовість ельфів як самоцінність роману, «Пані та Панове» смішні по–пратчеттівськи і по-відьмовські водночас, а Маграт взагалі зібралася заміж за короля, поки інші тітки вирішують, хто з них справжні старі відьми, а хто молоді, зелені і взагалі «так, погуляти вийшли».

Купити книжку.

Читайте також: 7 підліткових книжок 2020 року, які ми радимо прочитати

Двір шипів і троянд

• Сара Маас;
• Vivat, 2021 – 560 с.

Що буде, коли вбити фейрі? А якщо порушити крихку рівновагу, яку начебто тримає чи то Стіна між світом людей і безсмертних, чи укладена колись, задля ілюзії миру, угода?

Насправді те ж саме, що і коли зламаєш квітку у зачарованому замку. З його нетрів перед тобою постане Чудовисько. А якщо все це ще і вписати у багатовікову ворожнечу людей і безсмертних, то буде ще одне підліткове фентезі про кохання між людиною й ельфом, підстав до якого, здавалося б, виходячи з бекграунду історії, дуже мало. 

Але закони жанру диктують, тож якщо мова йде про юну дівчину і її фатальне полювання на великого вовка, який виявляється ніяким не вовком, то рано чи пізно історія розкрутиться до перформансу, що перенесе дівчину й безсмертного чоловічої статі у маєток.

Тільки маєток у Прифії –  це землі безсмертних, жорстоких фейрі, у якому людським істотам зовсім не раді. Безсмертний чоловічої статі у цьому архетиповому сюжеті Темлін – Король Двору Весни, який має прокляття, а зняти його може тільки смертна дівчина. Тож вуаля! Всі мишки в мишоловці. Починаємо гру! Грають герої, як вміють, у чомусь логічно, у чомусь ні. Лінія кохання не дуже переконлива, але затягує, підступність і зрада відміряні достатньо, щоб причин з‘ясовувати стосунки залишилося ще на дві наступні книжки з трилогії: «Двір мороку і гніву» і «Двір крил та руїн». Й авторка Сара Маас, не гаючи часу, видає серіями все нові казки на новий лад. 

Купити книжку.

 Останній ельф

• Сільвана де Марі;
• Переклад Романа Скакуна;
• Урбіно, 2019 -312 с.

«Останній ельф» італійської письменниці Сільвани де Марі – ще одна історія про ельфів і людей, але тепер головний герой, безсмертний Йорш, ще дитина, і у дитячій казці він намагається знайти своїх знайомих попри численні перешкоди, позбутися самотності й здійснити пророцтво, знайшовши останнього дракона.

Але у цій історії, навпаки, у людських землях жорстоко розв’язується «ельфійське питання», і саме ельф потерпає від дзеркальної ситуації, коли найлютішим ворогом для нього стає людина. А люди своєю чергою з прадавніх часів звинувачують ельфів в усіх своїх нещастях. І здається, що тільки дракон може якось це все припинити. У цій історії дракон як герой – окрема величезна перлина сюжету. 

Казка непересічна, глибина питань схожа на глибину пащі дракона, а легкість викладу на лахміття занедбаного ельфійського дитинчати, яке попри всі негаразди впевнено дріботить до своєї мети. 

«Останній Ельф» – третя дитяча книжка Сільвани де Марі, яка не лише письменниця і психотерапевтка, а ще й колишня хірургиня, що працювала в Італії та Ефіопії. Можливо, саме такий різноманітний життєвий досвід дає змогу авторці проговорити найскладніші теми у своїх книжках для дітей – безоцінково, але завжди достатньо голосно.

Ця книжка – перша з трилогії. Вона вийшла у 2004 році й має переклади 20-ма мовами світу, а також цілий кошик літературних нагород і місце в шкільній програмі з літератури в Італії. Друга книжка, «Останній орк», побачила світ 2006-го, але її перекладу, як і третьої, поки що немає.

Купити книжку.

Читайте також: Етвуд, Оксанен, Гримич: які художні новинки готують видавці у 2021-му