Кохання на межі, родинні таємниці й дрібка політики: переклади до Книжкового Арсеналу-2026 

Книжки з цієї добірки – весняні новинки-переклади, деякі були довгоочікуваними й вийшли без привʼязки до Книжкового Арсеналу, деякі видання зʼявляться саме до фестивалю. Втім, це нюанс. Головне – зміст. А він обіцяє цікаве, розмаїте читання, бо в добірці опинилися романи з Ірландії, Німеччини, Нідерландів, Ісландії, Австрії, Великої Британії… 

Книжки-лауреати відомих премій, дебюти, продовження жанрових експериментів – зібрали твори, які дарують інтелектуальну насолоду, вражають несподіваними авторськими прийомами та розширюють літературні кордони. 

Ця стаття є частиною спецпроєкту «Вітрина новинок 2026», створеного за підтримки Фундації ЗМІН у партнерстві з Міжнародним фестивалем «Книжковий Арсенал».  

Бджолине жало

Пол Мюррей. Пер. М. Калініченко – Львів: Видавництво Старого Лева, 2026. –  712 с. 

Роман ірландського письменника Пола Мюррея «Бджолине жало» – оголений дріт під постійною напругою. Автору вдалося, на перший погляд, тривіальну історію про кризу родинних стосунків перетворити на дуже динамічну, багатогранну, емоційну оповідь, після прочитання якої хочеться сказати одне-єдине: «Браво!». В оригіналі «Бджолине жало» зʼявилося 2023 року й стало помітним твором в англомовному середовищі. Роман увійшов до short list Букерівської премії та списків найкращих книжок 2023-го за версією The New Yorker, The New York Times, The Guardian, Kirkus Reviews, Time тощо. 

Книжка починається зі згадки про жахливу подію: в невеликому ірландському містечку батько вбиває всю сімʼю, а потім і себе. Втім, здається, нікого особливо не хвилює, чому так сталося. Дарма. Трагедія може повторитися, адже за стінами ошатних будинків десятиріччями зберігаються секрети, приховуються емоційні травми, ладні будь-якої миті вибухнути як брудна бомба.

Пол Мюррей відштовхується від вже загаданого злочину, розгортаючи історію іншої родини – Барнзів. Доросла дочка Кесс завершує навчання у старшій школі, зіштовхуючись з типовими для її віку проблемами першого кохання, дружби, пошуку свого подальшого шляху, у її випадку – творчого. Молодший син Пі-Джей – підліток, якому важко знайти спільну мову з однолітками, тому хлопець поринає у світ онлайн ігор та мережевого спілкування. Їхня мати-красуня Імельда, стикнувшись з фінансовими проблемами, намагається подивитися на своє життя з перспективи прожитих років, що були сповнені памʼяттю про найбільше кохання жінки. Ні, ним не був Діккі, батько Кесс та Пі-Джея. В цьому й полягає найбільша таємниця й трагедія Барнзів, яку ми оминемо, щоб не псувати задоволення від читання. Тож оповідь роману ведеться від кожного члена родини, розкриваючи внутрішній світ персонажів. Розділені обставинами й невдачами, напругою й проблемами із грошима, Барнзи зберуться під звуки грому в темному лісі, щоб нарешті зʼясувати стосунки. Але будьте готові до того, що у фіналі іронічність Пола Мюррея досягне апогею, який водночас лякатиме й захоплюватиме.  

Купити книжку «Бджолине жало» вже зараз

Кайрос

Дженні Ерпенбек. Пер. Х. Назаркевич – Чернівці: Книги – ХХІ, 2026. –  416 с. 

За роман «Кайрос» 2024 року німецька письменниця Дженні Ерпенбек отримала Міжнародну Букерівську премію. Судді відзначили тонке вміння авторки поєднувати особисте з політичним, адже в книжці йдеться про бурхливе кохання Катаріни та Ганса на фоні розпаду Німецької Демократичної Республіки. Хто не памʼятає – це створена після завершення Другої Світової війни соціалістична країна, підконтрольна СРСР. Що цікаво, Дженні Ерпенбек критикували за стиль зображення маріонеткової держави, але письменниця відбилася від усіх нападок. «Коли я пишу в книзі, що наприкінці 1980-х у НДР люди також ходили в кіно, читали книжки та слухали музику, я не вважаю це героїзацією НДР. – зазначила авторка в одному з інтервʼю. – Навпаки, це свідчить про те, що люди тоді теж жили повноцінним життям». 

Події «Кайроса» відбуваються у Східному Берліні. Влітку 1986-го девʼятнадцятирічна Катаріна зустрічає відомого письменника та ловеласа Ганса, набагато старшого за неї. Між ними спалахує пристрасть, яка доволі швидко переростає у взаємозалежні стосунки за принципом «наше кохання це тоді, коли вона – це він, а він – це вона».

Ганс – лицемір, нарцис та абʼюзер, який не прощає Катаріні зраду, хоч протягом стосунків з нею перебуває в шлюбі. Катаріна ж – молода жінка, яка шукає своє призначення, переживає розлучення батьків і просто дивиться на життя інакше, бо є представницею нового покоління. Пара зʼясовуватиме стосунки, від хворобливості яких часто ставатиме не так сумно, як нестерпно, аж до падіння Берлінського муру у 1989 році. Отже, «Кайрос» – історія кохання на фоні переламного моменту, краху системи, трагедія країни, про минуле якої авторка прагнула розповісти без заполітизованості. Це й стилістично ідеально вивірений роман, глибоко психологічний. Але, якщо вам не зрозуміти токсичних стосунків, а згадки про російських письменників та соціалістичну Москву дуже тригерять, читайте «Кайрос» обережно та дозовано. 

Купити книжку «Кайрос» вже зараз

Імператорські пінгвіни

Тордіс Хельґадоттір. Пер. В. Кривоніс – Київ: Видавництво, 2026. – 152 с. 

Коли 2018 року вийшла збірка оповідань «Імператорські пінгвіни», Тордіс Хельґадоттір називали однією з найперспективніших ісландських авторок. Від тоді вона опублікувала кілька збірок поезії та два романи. Хельґадоттір пробувала себе в ролі драматургині, отримала низку локальних літературних премій. Через брак перекладів англійською, інформації про твори й творчість письменниці не так багато. Але на основі того, що вдалося знайти й, звісно, самої збірки «Імператорські пінгвіни», можна зробити висновок, що перед нами дійсно самобутня письменниця, чия проза провокує роздуми та рефлексії. 

Якщо спробувати лаконічно відповісти на запитання «Про що оповідання Тордіс Хельґадоттір?», то – про самотність, розмитість меж реальності, кохання – про усе потроху.

Авторка додає прозі містичності, як у «Люлі-люлі, крихітко», де в оповіданні зʼявляються тролі, щоб підкреслити внутрішню ізольованість нараторки. Перевертає ситуацію догори дриґом, дивуючи фіналом, щоб показати, як депресія впливає на сприйняття світу, наприклад, у «З-за ґрат». Розширює перелік тем, міркуючи про майбутнє крізь призму постапокаліпсиса («Тихоходи») чи захисту довкілля («Матеріал»). В оповіданні «Пряжа» наголошує, що щастя полягає в чомусь більшому, ніж статки чи фамільні прикраси… У прозі Тордіс Хельґадоттір вгадується скандинавський стиль – лаконічний, але водночас образний й меткий. Тож будьте готові до того, що оповідання збірки дивуватимуть, зачудовуватимуть, але точно не залишать без емоцій. 

Купити книжку «Імператорські пінгвіни» вже зараз

Письмена на тілі 

Джанет Вінтерсон. Пер. Т. Некряч  – Київ: Ще одну сторінку, 2026. – 288 с. 

Якщо прочитаєте цей роман Джанет Вінтерсон, то вже ніколи не зможете ставитися до історій про кохання по-старому, не терпітимете штучності мови, яка лише імітуватиме пристрасть банальними фразами. Бо «Письмена на тілі» створена з чуттєвості й щирості, літературних алюзій і краси формулювань. Проза Вінтерсон – естетичне задоволення, від якого можна захмеліти – так глибоко вона проникає в серце, так елегантно окутує світлом справжніх почуттів. Раптом хто забув, то перед нами переклад роману однієї з найяскравіших сучасних британських письменниць. Величезна кількість премій, відзнак, викладання, робота на телебаченні, співпраця з театрами, написання творів для дітей і нон-фікшну, статті для провідних медіа – Джанет Вінтерсон не обмежує себе у реалізації, демонструючи, що з часом бунтарство може перерости в захопленість життя. 

В оригіналі роман «Письмена на тілі» вийшов 1992 року. Тут варто зробити одну ремарку: граматика англійської мови дозволяє писати так, що стать наратора може залишатися невідомою. Наприклад, «I loved her» – для нас може бути і «я її кохав», і «я її кохала». Для Вінтерсон момент позбавлення статі оповідача є концептуально важливим.

Письменниця ніколи не приховувала свою бісексуальність, підкреслюючи, що її розуміння кохання більше за соціальні рамки. На щастя, перекладу українською вдалося зберегти цей прийом авторки. 

Тож «Письмена на тілі» розповідають історію як палких стосунків, так і внутрішніх пошуків. Оповідач/ка поринає в роман із заміжньою жінкою – прекрасною Луїзою. Їхні стосунки є безмежним задоволенням і випробуванням водночас, бо оголюють приховані риси обох сторін, і не завжди позитивні. Вони сваритимуться, розлучатимуться з іншими, тікатимуть, шукатимуть одне одного, щоб врешті здобути щастя… Читаючи роман Джанет Вінтерсон, приготуйтеся підкреслювати фрази й цілі абзаци, бо її «Письмена на тілі» – палімпсест емоцій, рельєфний, майже відчутний на дотик.

Купити книжку «Письмена на тілі» вже зараз

Тірца

Арнон Грюнберг. Пер. І. Коваль – Київ: Комора, 2026. –  512 с. 

«Тірца» – один з найнесподіваніших романів цієї добірки. Повірте, дочитавши, певну кількість часу ви міркуватимете над тим, як майстерно Арнон Грюнберг водив читача за носа, адже історія про нудне життя-буття Йоргена Гофмейстера, «мудрого старого чоловіка», виявиться глибоким психологічним романом, роздумом про батьківську любов, самотність й ширше – про гуманність. Та спершу представимо автора. Арнон Грюнберг – поет, прозаїк і драматург. Розпочав творчість наприкінці 1980-х. Роман «Тірца» вийшов 2006 року. За цю книжку Грюнберг отримав низку престижних премій. Її перекладено понад двадцятьма мовами, екранізовано.

Цьогоріч в Нідерландах має зʼявитися ювілейне, пʼятдесяте перевидання «Тірци», а сам автор не виключає, що колись та й напише її продовження… 

Центральним персонажем роману є, як ми вже зазначили, Йорген Гофмейстер – батько двох дорослих дочок, колишній редактор у видавництві, зраджений чоловік, який «досягнув тієї точки в житті, коли йому потрібні лише готівка і шлях до втечі». Ззовні спокійний і розважливий, в душі він вразливий і чутливий. Доля випробовує Гофмейстера. Спершу молодша донька Тірца раптом дорослішає, завершує навчання в школі, збирається у подорож до далекої Намібії з новим хлопцем. Ще й дружина вирішує повернутися від коханця. Головний герой ніби застигає як муха в бурштині – його всесвіт зменшується, а реальність загрожує «скинути з сідла, наче кінь, що звівся на диби».  

Арнон Грюнберг створює яскраву картину, якщо хочете, кризи середнього віку, яку переживає головний герой книжки. При цьому автор пише емоційно, напружено, ніби водить читача по краю леза, на якому балансує його Гофмейстер. Чи зможе Йорген змиритися із сепаруванням Тірци, адже «життя без неї немислиме, а все немислиме є небажаним»? Відповідь на це запитання і є найбільшою інтригою роману, яку ми, звісно, не розкриватимемо. 

Читайте також: Детективи та трилери на Книжковому Арсеналі: українські та світові голоси жанрової прози

Тернові прикраси

Катаріна Вінклер. Пер. Л. Потупчик – Київ: Книголав, 2026. – 196 с. 

Дебютний роман австрійської письменниці Катаріни Вінклер читається на одному подиху й залишає по собі глибокі враження. Тут важливо уточнити, що ці враження будуть важкими, бо в книжці йдеться про долю молодої жінки з маленького селища в турецькій Анатолії, яка з дитинства бачить насилля, а пізніше, подорослішавши, сама його зазнає. Терновими прикрасами авторка називає синці – те, що заведено ховати від сторонніх очей, те, що через відсутність альтернативи, заміжні жінки сприймають як належне. Власне, приреченість бринить на кожній сторінці книжки Катаріни Вінклер. І коли усвідомлюєш, що роман написаний на основі реальних історій – шістдесятьох годинах інтервʼю з жінками, стає фізично зле.

Оповідачкою твору є Феліз. Її світ – це важка праця, багато сестер та братів, суворий батько й мовчазна терпляча матір, яка регулярно отримує свої «тернові прикраси».

Філіз закохана в Юнуза. Але батько дівчини не погоджується на їхній шлюб. Тому Філіз тікає з дому і, фактично, стає наймичкою свекрухи, яку називає Павучихою. Юнуз доволі швидко переходить до типової для місцевих чоловіків поведінки: вдається до фізичного та емоційного насилля над юною дружиною. Життя Філіз стає нестерпним. Її не рятує навіть народження дитини. Врешті подружжя вирішує переїхати спершу до Стамбула, а потім – Австрії. Подорослішавши, Юнуз стає ще більш жорстоким. Але в Європі Філіз оточують вже інші жінки, які вважають, що жодні традиції та усталені норми не варті того, щоб людина терпіла біль і приниження. Філіз отримує шанс змінити все. Заради себе і дітей вона наважується піти від чоловіка, щоб здобути освіту, отримати професію та головне – більше ніколи не бачити на своєму тілі тернові прикраси.      

Купити книжку «Тернові прикраси» вже зараз

Катабазис

Ребекка Кван. Пер. Г. Литвиненко – Харків: Жорж, 2026. – 488 с. 

Після іронічного трилеру «Жовтолика» про сучасне письменницьке буття американська авторка китайського походження Ребекка Кван вирішила створити університетський роман про потойбіччя. Втім, «Катабазис» – не чистої води dark academia. Вочевидь, Кван йшлося про щось більше – про твір, побудований на численних літературних та філософських алюзіях, про художній лабіринт, що мав порушувати теми служіння, наукової пристрасті до пізнання світу, філософських категорій життя і смерті тощо. Звісно, критика академічного середовища у книжці теж присутня, бо пишучи «Катабазис», Ребекка Кван навчалася на аспірантурі. Але вийшло карикатурно, надміру критично й шаблонно. 

За сюжетом двоє аспірантів Кембриджу – Аліса Ло та Пітер Мердок – після раптової смерті свого геніального наукового керівника Джейкоба Ґраймса, вирушають у пекло, щоб повернути його душу до земного життя. Паралельно з цією сюжетною лінією існує ще дві, які розповідають про головних персонажів, точніше, описують їхні численні психоемоційні травми. 

Ребекка Кван створює світ альтернативної історії, в якому маги брали участь у Другій світовій війні, мають окремі навчальні заклади й можливість обирати, якими науковими методами послуговуватися у розвитку своєї майстерності, наприклад, лінгвістикою чи математикою. Авторка буквально нашпиговує роман математичними парадоксами, софізмами, посиланнями на «Божественну комедію» Данте Аліг’єрі. В результаті перед читачем постає структурно й змістовно перенасичена оповідь, яка врешті завершується банальною історією кохання Аліси та Пітера. Протягом подорожі пеклом вони зустрічатимуть богів і тіней, справжнього кота й мисливців за кровʼю, пройдуть низку випробувань, зроблять невтішні висновки, що маги «не мають щирих слів – лише каламбури, ілюзії та настільки заплутані конструкції реальності, що годі й розібрати, де справжнє», щоб нарешті визнати, що мають почуття одне в одного… В принципі, очікувано, якщо ставитися до «Катабазису» як до представника ромфентезі, але від твору Ребекки Кван все ж хотілося не так псевдоінтелектуального фасаду, як нетривіальної історії. 

Купити книжку «Катабазис» вже зараз

Читайте також: Артвидання на Книжковому Арсеналі: Кричевський, Лятошинський і сотні митців