Коротко і страшно: конкурс оповідань «Справжній готичний детектив»

Літературні конкурси стали важливою частиною сучасної літературної індустрії. Усе частіше на книжкових полицях з’являються твори, що стали переможцями та фіналістами премій та конкурсів. До того ж такі ініціативи відкривають нові імена в літературі, даючи можливість молодим авторам проявити себе та знайти читачів.

Хто створив конкурс, який відкрив українським читачам жанр готичного детективу та нових авторів? Хто і як писав та відбирав твори, які дали можливість читачам поринути у світ загадок, містики та напруги?

Читомо поспілкувалось з організаторами та учасниками конкурсу «Справжній готичний детектив» та розповідає про ініціативу у матеріалі.

На перехресті жанрів 

Готичний детектив – перехрестя всім відомих, майже класичних, жанрів — горору та детективу. Вони мають спільну основу — зіштовхнення героя зі злом і подальшим дослідженням цього зла.

Детектив — тріумф раціональності та розуму, у якому герой досліджує причини та обставини злочину. Горор, своєю чергою, є ірраціональним, руйнівним — усвідомлення зла веде до божевілля, втрати або ж загибелі.

Окрім того, ці два жанри мають приховану моралістичність — засудження пристрастей та пороків, що ведуть до катастрофи. Вони скептичні щодо людської зарозумілості й знаходять демонів навіть там, де їх не чекають.

У готичному детективі жанри зливаються: слідчий не обовʼязково має бути фахівцем у своїй справі, а розслідування — не основний елемент сюжету: «навіть якщо ми спалимо кістки мерця, що став привидом, ми не “анулюємо” злочин. Навіть якщо герой з’ясує усі причини зла, навіть якщо його ліквідує, наслідки ворожого впливу мають незворотній характер: численні смерті, каліцтва, самогубства, самотність та розпач».

Як усе проходило? 

Конкурс «Справжній готичний детектив» заснували українська горор-спільнота та літературно-видавнича платформа «Бабай» разом із видавництвом «Жорж». За словами однієї з організаторів, проєктної менеджерки видавництва «Жорж» та редакторки спільноти «Бабай» Серафими Білої, головна ідея конкурсу полягала в тому, щоб дати змогу авторам спробувати себе у новому жанрі:

«Це вже вдевʼяте ми втілюємо таку ініціативу. Цього разу Ідею запропонувала кураторка детективного напрямку видавництва “Жорж” і, між іншим, фіналістка конкурсів Бабая Євгенія Кужавська. Ми вирішили об’єднати традиційну горорну складову з детективною. Це і виклик для авторів, і нагода спробувати себе в іншому жанрі з власними правилами», — зазначила Серафима.

Варто зазначити, що автори, які подавали свої роботи на конкурс мали ще один виклик — всі учасники мали зберігати повну анонімність, а порушення правила мало за собою дискваліфікацію з конкурсу. Однак «Справжній готичний детектив» усе ж здобув популярність — на розгляд подали 214 робіт, що стало рекордом за кількістю поданих оповідань на конкурси великих творів.

«Конкуренція була запеклою, ми раз у раз ловили учасників на спробах обману, дуже багато було переживань, суперечок. Проте автори активно коментували тексти, а ми вважаємо критику найважливішим аспектом наших конкурсів. Вона дозволяє авторам зростати над собою, об’єктивно оцінювати свої та чужі тексти, і загалом ґартує їх в справжніх митців», — додала Серафима.

Конкурс мав призовий фонд, наданий видавництвом «Жорж» — переможець отримав 10.000 гривень, а автори, які посіли друге та третє місце — 7.000 та 5.000 гривень відповідно. Також «Жорж» надали учасникам і додаткові призи — сертифікати на придбання продукції видавництва на 2 000 гривень. 

Окрім того, усі твори учасників, незалежно від зайнятого місця, можуть відібрати для публікації у збірках та фензінах «Бабая».

«Конкурс — це передусім майданчик для взаємодії авторів і можливості оцінити свій твір в конкурентних умовах, отримати конструктив від інших учасників і суддів. Також можливість для ширшої авдиторії почути нові імена, які згодом стануть відомими в українській жанровій літературі», — зазначив один з організаторів, письменник та музикант Володимир Кузнєцов.

А хто переміг? 

Лавреатами «Справжнього готичного детективу» стали троє авторів — Євген Товстоног з оповіданням «Трансплантолог», Маріка Горобець (Марія Каспарова) з «Якби сирени співали блюз» та Юлія Ільченко — авторка оповідання «Останній доказ».

За словами Євгена Товстонога, рішення взяти участь у конкурсі було не випадковим, адже майже все літературне життя автора так чи інакше повʼязане з такими ініціативами.

«Для мене це один зі шляхів трансформації автора-початківця у досвідченого письменника. Це ідеальне поле для експериментів, де автори отримують живий фідбек, дивляться, як сприймають їхні тексти, що працює, що не працює, і чому саме так відбувається, вчаться самостійно аналізувати чужі тексти, мають можливість порівнювати власні відчуття з відчуттями інших читачів», — каже Євген.

Також автор зазначив, що завдяки участі в конкурсі він отримав цінний досвід, який дав можливість створювати тексти кращі за попередні та завжди бути готовим до експериментів у творчості. З цим погоджується і Маріка Горобець:

Конкурс з’явився на наступний день після того, як до мене прийшла ідея рибальського містечка, що потопає в нафтовому бізнесі. Вирішила, що з цього вийде досить цікавий експеримент — поєднати речі, які в будь-який інший час мені б і в голову не прийшло писати: промисловість і готика.

Як розповідає Євген, в оповідані «Трансплантолог» йдеться про групу слідчих, які розплутують офіційну справу про насильство над жінками та дітьми.

«Це страшне явище, яке існує в нашому світі, у нашому суспільстві, можливо, навіть прямо зараз у сусідній квартирі чи сусідньому будинку. Про нього потрібно пам’ятати. І завжди бути насторожі, щоб за можливості попередити злочин, вберегтися самому та потурбуватися про близьких. Реальний світ жорстокий і в ньому не так часто, як би нам того хотілося, бувають хороші закінчення. Тому “Трансплантолог” — це оповідання-застереження та оповідання-нагадування», — розповідає автор.

Маріка Горобець відкрила деталі сюжету та ідеї свого оповідання: «спочатку народилося місто. Похмуре солоне місто, яке не мало шансів виявитися не готичним. Місто, яке колись було саме таким, яким хотів його бачити головний герой. А коли світ навколо почав змінюватися, він не встигав за ним, і саме тому з’явилася потреба це зупинити. Думаю, що головний герой ніколи б не назвав свою діяльність “детективним розслідуванням”, бо він просто шукав відповіді на питання, які його турбували. І в той час він розумів, що ці відповіді можуть йому не сподобатися. Саме це поєднання і стало уособленням готичного детективу в моєму творі».

Окрім того, авторка зазначила, що планує продовжувати роботу в жанрі готичного детективу і надалі та поділилась, що вже має ідеї для нових творів.

Оголошення переможців відбулось 13 січня 2025 року під час урочистого заходу «Справжня готична вечірка». 

«Досі важко осягнути, що це сталося насправді. Я дуже довго йшов до перемоги і десь вже навіть зневірився у власних силах. Але мрія здійснилася. Гадаю, що мій шлях може стати наочною демонстрацією, як завдяки конкурсній критиці, спілкуванню з однодумцями та роботі над помилками початківець за кілька років може стати переможцем конкурсу», — поділився Євген.

Читайте також: Полювання на привидів: як Ширлі Джексон налякала усіх

А що впливає на вибір переможців? 

Відбирали роботи письменник та літературний критик Ростислав Семків та письменниця й авторка телеграм-каналу «Запекла книгожерка» Саша Павлова.

За словами Саші, найважливішими критеріями під час оцінювання оповідань стали:

• відповідість жанру;
• оригінальність сюжету, сетингу та персонажів;
• реалістичність;
• сміливість та відвертість;
• дотримання атмосфери;
• стиль написання.

Окрім того, членкиня журі відмітила основні тенденції: «багато хто використовував традиціний сетинг замку, в якому сталось щось погане, і експлуатував теми привидів, кровної помсти, тощо. Не такою розповсюдженою тенденцією були спроби в гумор, здебільшого не дуже вдалі. І, на жаль, багато хто з авторів обирав писати не в українському сетингу, і частіше за все це рішення було поганим».

Члени журі також відмітили, що може відіграти вирішальну роль під час вибору переможця: «“Трансплантолог” — брутальний, жорстокий текст, що зачіпає гостру тему і вражає авторською сміливістю. “Якби сирени співали блюз”, своєю чергою, має досить затертий концепт, але те, як авторка розкриває тему і як майстерно пише цю історію, робить оповідання достойним відзнаки. “Останній доказ” має більш традиційні мотиви, але все ж вразив нас майстерністю написання та впевненістю автора у своєму стилі».

Горор-спільнота «Бабай» реалізовує ініціативу традиційно двічі на рік — конкурс маленьких оповідань на 666 слів та конкурс великих текстів (від 20.000 до 60.000 знаків). Слідкуйте за оновленнями та долучайтесь за посиланням.

Цей матеріал створений у співпраці з видавництвом «Жорж».

Читайте також: В Україні заснували конкурс квір-поезії «гол[o]сні!»