аналітика

Цифри, які перетворюються у зміни: як в Україні досліджують й аналізують культуру

26.06.2021

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Однією з найперших подій, які відкривали довгоочікуваний Х Книжковий Арсенал, була розмова «Культура і дані: хто та навіщо досліджує». Спікерки та спікер спробували окреслити дослідницький ландшафт галузі й висвітлити основні напрямки діяльності аналітичних центрів, а також інституцій, що займаються систематизацією дних. Читомо законспектувало головні тези.

Юлія Сисоєва

Заступнця керівниці аналітичного відділу Українського культурного фонду.

Український культурний фонд — це державна інституція, яка на конкурсній основі надає гранти на культурні проєкти. Серед пріоритетів діяльності фонду — сприяння проведенню аналітичної та дослідницької роботи у сфері культури й креативних індустрій.

 

На питання «Що саме робить Український культурний фонд?» є чотири відповіді, які можуть схарактеризувати нашу діяльність. Передусім УКФ надає грантову підтримку дослідженням у межах окремої конкурсної програми, яка називається «Аналітика культури», а іноді замовляє дослідження й надає дані для сторонніх проєктів. Також фонд збирає, аналізує власні дані й узагальнює ці відомості на спеціалізованому ресурсі uaculture.

 

Фонд почав активно працювати у 2018 році, але тоді ще не було запроваджено конкурсних програм. «Аналітика культури» з’явилася вже у 2019 році. Вона має на меті компенсувати брак знань про стан справ і перспективи розвитку секторів культурних та креативних індустрій, а також закласти фундамент для системного вивчення ринків, аудиторій та процесів у відповідних сферах.

 

Щоби це стало можливим, у 2019 році ми запропонували два так званих «лоти» програм. Це — розробка та впровадження культурних моніторингових планів і методик, а також підтримка прикладних наукових досліджень — секторальних або міжсекторальних. У 2020 році стало зрозуміло, що цього замало, і в межах програми вже було три лоти: документи для вироблення культурної політики, соціологічні дослідження й прикладні секторальні та міжсекторальні наукові розробки. 

 

Цьогоріч програма могла просто не відбутися, оскільки в Українському культурному фонді наразі сформована нова Наглядова рада, яка, як виявилось, наразі не дуже розуміє, навіщо потрібний цей проєкт. Але завдяки Ірині Чужиновій та Ларисі Петасюк «Аналітика культури» продовжує діяти.

Якщо узагальнити наші дані, то на сьогодні ми маємо понад двадцять виконаних досліджень.

 

У більшості випадків аналітичні проєкти ініціюють організації з Києва, потім зі Львова і, зрештою, ще кілька обласних центрів. Що ж стосується того, які організаційні правові форми беруть у цьому участь, то жодному дослідженню, яке було зроблено державними організаціями, Український культурний фонд не відмовив. Лідирують за ініціативністю громадські організації, потім фізичні особи підприємці, а також іноді благодійні організації.

 

Що до того, що досліджується, то на першому місці — 11 досліджень, які так чи інакше стосувалися ситуації в країні загалом. На другому — 5 досліджень, які пов’язані зі Львівською областю. На третьому — кілька територіальних одиниць, у яких також проводили певні дослідження, один чи два рази. 

 

Лідирують культурні та креативні індустрії, а вже потім культурна спадщина і літературно-видавнича справа — лише одне дослідження було присвячене цьому сектору: «Ukrainian Reading Publishing Data 2018», кураторкою якого стала Оксана Хмельовська. 

 

Заявники й грантоотримувачі Українського культурного фонду зазвичай досліджують аудиторію, культурні послуги, ринки та законодавчі документи чи міжнародні стандарти, які потім можуть стати основою для появи нової культурної політики або методики в тому чи іншому секторі. 

 

Фонд проводить ці дослідження для того, щоб розробити й упровадити систему певних показників, рекомендацій та документів для вироблення культурних політик.

Мар’яна Куземська-Данилюк

Координаторка напрямку стратегування, дослідження та освіти в Інституті стратегії культури.

Я працюю в Інституті стратегії культури, де займаюся координацією аналітики, стратегування та освітніх проєктів. Ми локальна організація, оскільки перебуваємо у Львові, та  водночас муніципальна. Мета нашої діяльності — координація впровадження стратегій розвитку культури Львова 2020—2025.

 

Львів у 2017 році узвалив свою стратегію розвитку культури, а вже у 2018 —  з’явилася наша інституція, щоб якось контролювати цей процес, орієнтуючись виключно на територіальні приналежності. Ми маємо координувати муніципальні обласні приватні організації, що діють у Львові та виробляють культурний продукт. 

 

Тож маємо два основних місійних завдання — аналітична підтримка інституцій, громадських організацій, ініціатив і підвищення інституційної спроможності.

 

По суті, ми робимо аналітику й допомагаємо інституціям розвиватися.

 

Аналітична діяльність ІСК полягає у моніторингу виконання стратегій культури Львова. У нас розроблений дворічний цикл моніторингу, який складається з трьох основних етапів:

 

  • маркування дієвців культури Львова;
  • якісне дослідження на основі глибинних інтерв’ю — опитуємо дієвців, представників влади, культурних інституцій, формальних/неформальних організацій, представників бізнесу у сфері культури, індивідуальних митців тощо; 
  • кількісне опитування мешканців Львова про їхні культурні практики, адже будь-який мешканець чи мешканка Львова є потенційним дієвцем культури, і всі вони мають право на самореалізацію у відповідній сфері.

 

Важлива складова нашої діяльності полягає в тому, що ми почали робити дослідження, які вже є інтегровані в проєкт, і, як на мене, саме в такий спосіб вони й мають відбуватися.

 

Цього року за підтримки УКФ у нас розпочався експеримент, оскільки ми співпрацюємо разом із Львівською обласною державною адміністрацією і робимо для проєкту «Культурна спадщина Львівщини. Перезавантаження» фокус-групи та якісне дослідження, щоби надалі напрацьовувати планові організації місцевих пам’яток культури — у нас є 16 об’єктів. 

 

Також ми напрацьовували разом із PPV Knowledge Networks план утілення Фонду культури Львова — локальної організації, яка могла би роздавати ґранти на підтримку культури. У цьому проєкті є складова аналітична та практична, і скоро ми дійдемо до безпосреднього завершення процесу. 

 

Також хочеться згадати про наше дослідження 2020 року, дані якого, правда, стосуються 2019-го, Воно називалося «Читання художніх книг чи поезій» і показало, що в нас читає 75,8% львів’ян. І, на мою думку, це досить оптимістичні дані, бо це була все-таки анкета, суспільно схвалена відповідь на питання. Крім того, у нас буде ще декілька розвідок стосовно пошуку інформації в інтернеті, різноманітних активностей для саморозвитку, які можна було б додавати в практику пошуку знань, і ця тенденція, безперечно, дуже хороша. Сподіваюся, у нас все вийде і ми будемо мати чим похвалитися.

Ірина Батуревич

Керівниця відділу стратегічної роботи та аналітики, заступниця директорки Українського інституту книги.

Сьогодні я представляю Український інститут книги, але хочу повернутися до того моменту, коли я очолила відділ стратегічної роботи та аналітики, й подякувати УКФ, тому що саме завдяки тому проєкту, який ми подавали від громадської організації культурно-видавничий проєкт «Читомо», нам вдалося реалізувати дослідження читання та книговидання.

 

На той момент, коли ми писали заявку на обґрунтування, Український інститут книги вже формально існував, але не мав коштів для реалізації досліджень. Але ми хотіли зробити щось, щоби надалі не випустити шанс на дослідження та розуміння галузі.

 

Коли я потрапила в УІК, наша спільна мета полягала в тому, щоби не просто досліджувати читання та книговидання, а зробити ці дослідження порівнюваними та регулярними.

 

Раніше існували різні точкові ініціативи, які були наче спалахи: одна організації хоче, наприклад, дослідити сприйняття літератури певною категорією населення, інша — дослідити ставлення до електронного контенту тощо. Але такі дослідження, які замовляли великі компанії, проводилися за різними методологіями, тому про їхню динаміку ми не знали. Я мала за честь започаткувати відповідні дослідження в УІК, і нам справді придалися попередні матеріали, що подавалися в УКФ, — ми були споживачем їхнього продукту. Я дуже рада, що потребу в дослідженні вдалося довести до найвищих органів влади. 

 

Коли я починала свою роботу, мене здивувало те, як сама галузь сприймає подібні запити. Ми зіштовхнулися зі стіною нерозуміння: «Навіщо отак витрачати державні кошти? Можна віддати всі гроші на закупівлю книжок, і цим підтримати галузь набагато краще», — говорили деякі представники. І я тішуся, що наразі вони змінили свою думку й наполягають на важливості таких досліджень.

 

У 2020 році УІК спромігся провести чотири дослідження. Одне з них було партнерське, фінансоване Британською радою, де ми разом співпрацювали. Решта три — величезні дослідження читання, які охоплювати фокус-групи та кількісне опитування, і, разом із тим, були й менші дослідницькі проєкти, які фокусувалися на ринкові та соцмережах. Зараз ці дослідження використовують, і це для нас є дуже важливо. Так ми маємо ту саму тенденцію вимірювання лінійкою точки, в якій ми знаходимося, і точки, в яку прямуємо й чого хочемо досягти. Маючи цю динаміку, ми можемо поставити перед собою певну мету. 

 

Нарешті влада почала ухвалювати рішення на основі досліджень, які стають повсюдною тенденцією, і у сфері культури також. Бо без цього важко зрозуміти, що в нас є і куди ми рухатимемося далі.

 

Щодо читання як культурної практики, я хочу сказати: щоденних читачів в Україні 10%. Коли ми глибше копнули, що то за люди, то виявилося, що більшість із них читає Євангеліє, Біблію або якусь іншу релігійну літературу. Наразі відбувається негативна тенденція, але ми її пов’язуємо з нинішніми часами економічної нестабільності, коли люди стривожені й не можуть зосередитися на дозвіллі. Кожен чув тезу, що книжка — це втеча в інший світ, однак не з усіма це спрацьовує, принаймні в Україні. За кордоном розказували, як прекрасно карантин вплинув на те, що люди почали читати, скуповувати більше. Проте, в Україні все виявилося навпаки. І наше основне завдання — втримати тих читачів, які є, і зробити так, щоб вони читали більше. Ми не маємо ілюзій щодо залучення тих людей, які взагалі ніколи не читали. 

 

На цей рік у нас також запланована низка досліджень, які сподіваємося  реалізувати якнайкраще відповідно до тендерної процедури. Сподіваємось, що це допоможе нам реалізувати Стратегію не лише як документ, а й щось таке, що матиме кількісні та якісні показники. 

Іван Вербицький

Директор аналітичного центру CEDOS.

Я — директор аналітичного центру CEDOS, і дослідження — це основне, чим ми займаємося. Ідея, заради якої існує організація — зробити так, щоб життя людей навколо ставало кращим.

 

На питання, чому ми досліджуємо культуру, я не маю красивої відповіді, тому що культура не є нашим основним напрямком. А проте, вона є важливою частиною життя, і впродовж багатьох років нашої діяльності ми бачимо запити на відповідні дослідження. 

 

Усе почалося 5 років тому, коли до нас звернулися із проханням зробити індекси культури та креативності міст. Але ми не змогли виконати цього завдання, і це був важливий урок для нашої команди.

 

Ми стикнулися з кількома проблемами, і перша з них пов’язана з даними, оскільки їх мало або взагалі немає. Тут можна сміливо кидати м’яч у бік уряду, який не завжди розуміє, що йому потрібно робити відповідні запити. Друга проблема стосується експертизи. Коли ми декілька років тому почали досліджувати питання експертного консенсусу, зіткнулися з тим, що не дуже добре розуміємо, що таке культура і креативність, де їхні межі та як «важити» різні показники, якщо хочемо зробити індекс. Тоді в нас нічого не вийшло, але наразі ситуація краща. 

 

З одного боку, порівнюючи той стан, у якому зараз перебуває державне управління України, ми розуміємо, що там є рішення, які базуються не на даних, а на власному обмеженому уявленні «що добре, а що погано». Ми хотіли б це змінити й зробити так, щоб рішення приймалися виключно на основі даних досліджень.

 

Залежно від того, які цінності та ідеї закладені в основу цих проєктів, ми можемо побачити різні результати. І, власне, у випадку вимірювання індексів, стає зрозуміло, що не завжди цілі, які перед собою ставимо, приводять до бажаних наслідків.

 

Дослідження, які ми робили два останніх роки, є про нерівність. Того року наша організація вивчала, як молоді люди в Україні проводять свій вільний час, і спостерегла, що більшість займається своїми справами або доглядає за родиною чи господарством. Цьогоріч ми будемо досліджувати власне працю сфер культур та креативності.

 

Такі дослідження дуже потрібні й важливі не тільки для того, щоб їх міряти лінійкою, а й для того, щоб виявляти, які є ситуації, питання, причини. То велике щастя, що в Україні є програма «Аналітика культури», її результати вражають. 

 

Читайте також: Книжковий маркетинг у постковідну добу: досвіди України та Німеччини