Лондонський книжковий ярмарок: фокус на перемовинах і заблюрена Україна

Лондонський книжковий ярмарок, що здавна відомий як «брама англомовного книговидання», вперше повернувся без ковідних обмежень і став дебютним книжковим заходом для його нового директора Ґарета Реплі. У фокусі — Україна, сталий розвиток, штучний інтелект і рання книговидавнича профорієнтація. Читомо побувало в Лондоні, щоби розказти про найголовніше.

Публікація відбувається за підтримки Британської Ради та Українського інституту в межах Сезону культури Велика Британія/Україна.

Чотири останні роки стали особливо непростими для Лондонського книжкового ярмарку, що у 2020 році мав відзначити 50-річний ювілей, але натомість був скасований, а потім важко переносив ковід, що відзначився зміною трьох директорів. На адресу ярмарку лунала досить гостра критика: до пандемії — через Brexit, після – через негнучку ковідну політику та вартість участі. 

Чи зміниться ситуація з приходом Ґарета Реплі — невідомо, проте ярмарок ожив, і цьогорічні 1000+ учасників засвідчили, що він залишається однією з ключових книжкових подій світу.

Візія Реплі щодо майбутнього — досить консервативна: «Я думаю, що досить важко впроваджувати інновації, коли у вас є такий усталений, шанований бренд», — зазначив він під час зустрічі з Читомо.

500 міжнародних експонентів склали майже половину всіх учасників. Решта — видавці з UK. Франція була представлена одним із найбільших і найвидиміших стендів, що представляли 80 видавців. Білінгвальна Канада представляла 16 видавців як англо-, так і франкомовних провінцій поруч із Францією. А от видавці з Німеччини, Австрії, Бельгії та Швейцарії об‘єдналися для створення єдиного простору для представлення німецькомовної літератури. За словами Юрґена Бооса, директора Франкфуртського книжкового ярмарку, ця тенденція до співпраці й об‘єднання з‘явилася після ковіду: «Я не знаю, чи було це спричинене потребою зменшити витрати, чи ми просто зрозуміли, що не конкуруємо один з одним», – зазначив він в ексклюзивному коментарі.

Лондонський ярмарок не має вагомого політичного значення, це – pure business, і культурна репрезентація тут значить в рази менше, ніж будь-де.

Дизайн стендів далекий від візуалізації сенсів чи концепцій, а спрямований тільки на демонстрацію ваги компанії або продаж конкретних назв. Ілюстратор чи автор дня, обрані ярмарком — імена з вагомими контрактами з Disney+ та PRH. 

Проте організатори зазначають, що LBF все ж прагне стати платформою і для важливих дискусій, адже книговидання – це «критична індустрія», що має стратегічне значення. Саме тому на порядку денному з’явилася тема Сталості – Sustainability, курована Міжнародною асоціацією видавців. Спровокована конкретними проблемами, зокрема оптимізацією бізнесу під час дефіциту паперу, впливом війни, економічної кризи й Brexit на постачання та дистрибуцію, дискусія перетворилась в одну з центральних тем ярмарку і зайняла окремий простір.

Рейчел Мартін, директорка сталого розвитку в дослідницькій компанії Elsevier, розповідає, що поштовхом для теми став насамперед ковід, що змусив переосмислити не лише індустрію, але й спосіб життя. Далі вплинула і війна Росії проти України, що спричинила зміни і в постачанні, і в енергетиці. Проте, це — не єдині кризові явища для галузі та світу.

«Під загрозою опинилися кліматичні цілі Європейського Союзу, а минулий рік став першим роком, коли ми інвестували великі бюджети у відновлювані джерела енергії, тому що ми хотіли мати енергетичну безпеку», – зазначає вона.

IPA наголошує на важливості досягнення всіх 17 показників сталого розвитку. «Це критично, тому що вони дуже взаємопов’язані. Прогрес в одному означає, що прогрес має бути досягнутий і в кількох інших», – пояснює Рейчел.

Новини світу

Справи на ринку UK ідуть непогано: директор ярмарку, посилаючись на Nielsen Bookscan, представив 13% зростання продажів порівняно з 2020 роком, 50% зростання аудіосегмента (порівняно з 2018) та 2.5 млрд фунтів, витрачених британцями на книжки за 2022, причому кожний четвертий покупець дивився BookTok протягом року. 

Велика Британія – просто взірець збалансованих продажів: однаково добре продається дитяча література й нонфікшн (по 35%), на худліт припадає решта продажів (30%). Інших категорій продажів фактично немає. 

Королівські справи останнім часом дуже вплинули на видавничий асортимент локального ринку. Про коронацію Чарльза ІІІ можна знайти літературу на будь-який смак. Від його біографій до історій про коронацію і Свинку Пеппу. Про принца Гаррі теж іще намагаються видавати, але менше, адже світовий бестселер уже виданий і відомий: за даними Nielsen продано 1,2 млн примірників «Запасного» (не враховуючи продажів на ринку США). Найпродаванішою авторкою у 7 з 12 країн очікувано названа Колін Гувер. 

Дитліт найбільше купують в Австралії і в Аотеароа, де він формує половину ринку, а найменші продажі дитліту та підліткової літератури — лише 20% — в Італії. До речі, італійські читачі дуже полюбили манґу, і це окремий і дуже комерційний тренд на цьому ринку.

Ситуація дуже різниться тільки в Польщі, де найпродаванішими стали локальні автори, серед яких Оля Токарчук з її першим після здобуття Нобелівської премії романом «Empuzjon» (Wydawnictwo Literackie).

Видавці досі обговорюють Брекзіт. Фактично жоден із британських учасників ярмарку не відгукнувся позитивно щодо наслідків виходу з ЄС: ціни виросли, експорт ускладнився, так само як і просто ведення справ. Позитивно про це може відгукнутися хіба Ірландія: поставляти туди англомовні книжки видавцям з UK стало дуже складно, і багато хто просто відмовився від цього ринку.

Експерти продовжують стверджувати, що «зростання» кількості перекладних назв на англомовному ринку – це статистична похибка, і навряд можна говорити про частку, більшу за 3%. Проте на перекладацькій сцені озвучували цифру в 6%, але навіть із характеру дискусії зрозуміло: переклад з інших мов — це пристрасть самих перекладачів і окремих малих видавців, але не британських читачів.

І цей відсоток забезпечується лише програмами підтримки перекладів, резиденціями та дружбою з локальними авторами та видавцями. Перекладачі на англомовному ринку (на відміну від, скажімо, іспаномовного) грають роль літературних скаутів і загалом впливають на вибір видавців.

Про зростання кількості перекладів, щоправда, у довготривалій ретроспективі, згадує і Рейчел Стівенс, очільниця літературного напрямку Британської ради: «За останні 20-30 років багато змінилося: кількість художньої літератури в перекладі, яка видається у Великій Британії, зростає. Це ніщо в порівнянні з іншими європейськими ринками. Малі незалежні видавництва дійсно відіграють у цьому велику роль: ризикуючи, торують цей шлях». 

Рейчел Стівенс на стенді Британської Ради на Лондонському книжковому ярмарку

Британська Рада ці ризики намагається зменшити: дослідженнями нових ринків, допомогою в налагодженні зв’язків із закордонними видавництвами, менторськими та іншими програмами. 

Власне, результати роботи мають досить довготривалий ефект. Так британська експертка Емма Шеркліф, після її дослідження українського книжкового ринку, відкрила свою літературну агенцію, що тепер представляє і чотирьох українських авторів: Вікторію Амеліну, Артема Чапая, Мстислава Чернова та Олександра Михеда. Прекрасний side-effect, що набув навіть більшого значення для України, ніж саме дослідження.

Головний формат — перемовини

І звісно, закриті неформальні вечірки. Але вас запросять туди в разі успіху у перших. Цьогоріч Лондон дещо розширив зону торгівлі правами — тепер це 500 (+50) столів для агентів і скаутів у двох зонах. Вільям Крона, агент зі шведського літагентства Albatros, що спеціалізується на правах на шведські детективи та їхні екранізації запевняє: для його агенції, що працює вже понад 5 років на ринку, це має сенс. Після ярмарку він показує свій календар зустрічей — за три дні це близько 30 перемовин. Щодо онлайн-контактів відгукується негативно: «Так можна, але персональні зустрічі вирішують більше». 

Премії та відзнаки. Саме тут оголошують короткі списки Букера, відзначають юні видавничі таланти завдяки The Trailblazer Awards, а окрім того, вручають International Excellence Awards. Цьогоріч її отримали Bloomsbury Publishing (UK) — за sustainability-ініціативу, Minoa (Туреччина) стали книгарнею року, Macmillan Audio (US) — аудіовидавництвом року, а Bonnier Books (UK) знову отримали нагороду за інклюзію. Засновник знакового для Великої Британії видавництва Andersen Press, Клаус Флюґе, здобув LBF Lifetime Achievement Award 2023.

Хедхантинг-сесії та зустрічі зі школярами. Серед відвідувачів — багато початківців, або ж тих, хто хотів би спробувати себе у книговиданні. Для них LBF відвів окремі години для зустрічі з роботодавцями, що були помітні за чергами схвильованих студентів і початківців у галузі, а для школярів, що тільки-но почали задумуватись над своїм професійним майбутнім, ярмарок у співпраці з National Literacy Trust створив окрему програму. 

Індустрія повинна залишатися привабливою для молоді — впевнений Юрґен Боос, який також залучає до співпраці студентів профільних вишів — їх надсилають університети.

Новий директор Лондонського ярмарку переконаний, що програми і заходи, що залучатимуть школярів і студентів, залишаться постійною частиною ярмарку: «Ми старіємо, ніхто не житиме вічно. Отже, треба надати молодим людям можливості побачити галузь, і те, що вона може дати», — зазначає Ґарет Реплі.

«У ярмарку беруть участь досвідчені ветерани цього бізнесу. Проте молоде покоління для нас так само важливе, як і досвідчені видавці», — додає він.

Книжкові пітчинги – інший формат, який не оминають ані малі, ані великі видавництва. У пітчингах можуть взяти участь усі члени асоціації видавців, і націлені 5 хвилин представлення лише на стимулювання ритейлу, тобто книгарів, що можуть обрати, які з книжок стануть гідним доповненням їхнього репертуару.

Читайте також: «Війна росії з Україною – не вигадка, час діяти» — гасло України на Лондонському ярмарку

Україна у блюрі

Цьогоріч Україна, як і торік, отримала стенд, а крім того – стала фокусною країною-гостем. Це передбачало першу подію, якою розпочався ярмарок, а також низку дискусій, присвячених Україні. Стенд підготовлений завдяки співпраці цілої низки партнерів, головним організатором виступив УІК, для кого цей ярмарок став уже третім великим міжнародним заходом за цей рік.

Концепт стенда, що займав майже півсотні квадратних метрів, «Сенситивний контент», дуже вклався в українську і світову реальність – не кожен готовий вчинити додаткову дію, щоб отримати більше інформації. Найвиразнішою частиною стенда стала інсталяція Дарії Білої та Софії Гупаловської «Зруйнована бібліотека», що складалася із цілком реальних меблів зі зруйнованих росіянами бібліотек України. Авторки прагнули показати потребу «заблюрити реальність», щоб жити далі, і це справляло враження на відвідувачів. Сенситивний контент важко продається, але – привертає увагу. Проте, чи змогли скористатись цим видавці?

На стенді представили свої книжки понад 20 видавництв, проте контраст між літературою, яку демонстрували на сусідніх стендах в основній торговій залі, і тією, що показували на українських полицях, – досить разючий. Хоч це не перший міжнародний ярмарок, в якому Україна брала колективну участь, не всі видавництва привезли доречну літературу, як і не всі видавництва змогли належним чином презентувати доречну.

Ані інформації англійською мовою, ані супроводу від представників видавництв у багатьох випадках не було — зважаючи на логістику, складність і вартість участі навіть на безкоштовному стенді, такий підхід видавався іміджево збитковим для всього національного стенду, створюючи блюр там, де цього не передбачала концепція.

Вигідно вирізнялися ті, хто мав досвід на Лондонському книжковому ярмарку, брав участь у видавничих менторських / fellowship-програмах Британської Ради в Україні (хоча тут взяли участь лише кілька із них), або ж має великий міжнародний досвід. 

Навіть лідери продажу прав не вважають Лондонський книжковий ярмарок справою легкою. Так, Видавництво Старого Лева, що бере участь у Лондонському книжковому ярмарку втретє, ставило собі за мету придбання прав і пошук видавців для перекладів творів українських авторів. «Продаж прав є завжди нелегкою справою, а особливо продаж на ринки з нижчою кількістю перекладів, як-от британський. Результатами цьогорічної участі поки є нові хороші контакти і також підтверджений продаж прав напередодні ярмарку на видання “Амадоки” Софії Андрухович у Франції та зацікавлення з Іспанії», – ділиться враженнями Ольга Бесараб, менеджерка з прав ВСЛ.

Позитивним результатом стало те, що все більше видавців диверсифікували свої напрямки роботи – проводили зустрічі з дистрб’юторами, перекладачами й окремими книгарями, а не лише з агентами. 

Перемовини на українському стенді

Окрім того, все більше агентів і видавців, що приходили на український стенд, демонстрували більшу обізнаність в українській літературі: «Торік питали промови Зеленського, а нині – вже конкретних українських авторів», – зазначає співорганізаторка української участі у Лондоні Ольга Муха.

«Лондонський книжковий ярмарок вразив мене своєю з одного боку компактністю, в порівнянні з Франкфуртським, з іншого боку своєю професійністю. Тут була можливість познайомитися з керівниками видавництв напряму. Щодо продажу прав, то саме рівень представництва дозволяє отримувати кращі й швидші результати. Принаймні ми можемо похвалитися, що на Лондонському книжковому ярмарку нам вдалося продати права на книжку «Війна очима дітей», яку ми створили спільно з фондом Голоси дітей в крупне американське видавництво і зараз ми фіналізуємо цю домовленість в письмовому форматі. Також є сподівання, що інші зустрічі також дадуть реальний результат у вигляді підписаних угод. Так був проявлених інтерес до книжок Катерини Бабкіної, Тамари Горіха-Зерня, Павла Матюші, Валентина Поспєлова», — розповідає Вікторія Ма, виконавча директорка Літературної агенції OVO.

Багато хто з видавців не був певним, що вдасться потрапити на ярмарок. Проте Артем Брайченко, співзасновник видавництва їzhak, приїхав не зважаючи на неможливість завчасної підготовки: «Хтось скаже, що це неправильно з точки зору планування процесів, а я назву це гнучкістю. Такі короткі зустрічі мали для нас дуже гарні результати. Зокрема ми на крок наблизилися до підписання двох угод по продажу прав на наше видання. А також маємо домовленість з новим іноземним партнером по створенню британсько-українського книжкового проєкту».

І хоча видавництво їzhak приїхало «непідготованим», інтерес до їхніх видань був досить високим, і за словами Артема, довелося навіть відмовлятися від окремих пропозицій: «У нас цікавились придбанням прав на видання нашої англомовної Ukraine. Food and History, але я був змушений відмовити. Причина доволі проста. Нам буде важко конкурувати з іноземним видавцем в продажу власного накладу, який ми надрукували в Україні під час російського вторгнення, і зараз реалізуємо за кордоном через Amazon. Але я радію, що до наших видань і проєктів є інтерес в іноземних видавництв».

Дискусія “War and Writing: Stories from Ukraine” за участі Вікторії Амеліної, Люка Гардінга та Олександра Михеда (онлайн). Модератор – Уїльям Блекер.

Майже всі українські події відбувалися в Літературному салоні Англійського PEN, що за співпраці з PEN Ukraine надали досить виразного звучання темам літератури під час війни, деколонізації та свободи. Фактично кожну подію відвідували британські учасники.

За словами директора ярмарку, програма Guest Spotlight та деякі інші можливості самопрезентації для міжнародних учасників залишатимуться у планах Лондона і на наступні роки, проте це — лише вкраплення до загальної програми. А Україна, що бере участь у ярмарку вже втретє, мусить добре підготуватися для участі в наступному році й вийти з «блюру».

Читайте також: Україна у центрі світової уваги: як пройшов Лондонський книжковий ярмарок 2022