Олег Коцарев. Люди в гніздах

Олег Коцарев. ЛЮДИ В ГНІЗДАХ / Дизайн обкладинки: Юлія Стахівська, Микола Леонович. – Київ : Видавничий Дім «КОМОРА», 2018. – 232 с. ISBN 978-617- 7286-27-0

У кожній родині є історії, що незмінно переповідаються з покоління в покоління, мов складова таємничого ритуалу. Інші залишаються поза кадром і згодом майже зникають, осідаючи пилом на старих фотокартках або розпадаючись на абсурдні й незбагненні фрагменти. «Люди в гніздах»— це своєрідна суміш перших і других, позначена легким гумором, пародією та деконструкцією. Як, зрештою, деконструйовано ледь не цілу історичну пам’ять (зокрема локальну, родинну) в нашій частині світу. До сюжету цієї книжки потрапили романтичні втечі, стрілянина на фронті та в тилу, неймовірні повороти долі— й самотнє покинуте піаніно, що журиться на вокзалі, в той час як коні з вершниками звично збігають сходами на другий поверх, а привиди давно померлих родичів стиха під’їдають яблучне варення.

І от тепер уже переді мною на дивані лежав відкритий старий годинник, з якого випатрано кілька перших деталей. Я зітхнув так, ніби це я, а не годинник насправді був жертвою експерименту, а тоді пірнув у глибини. Маленька, подряпана лопата моєї викрутки копала нутрощі годинника, це дивовижне кругле поле, у нього що не зануришся — одразу ж викопуєш черговий маленький скарб: коліщатко, пружинку, мінус у коліщатку чи ще щось. Коліщатка, поєднані між собою химерними зв’язками, розпадались. А зрештою й на самому циферблаті раптом розщепилися три стрілки-посестри й рушили у вільне плавання.