Майже як справжні: фентезійні диктатори, схожі на реальних

Мабуть, з 24 лютого батькам часто доводилося пояснювати дітям, хто такий путін, який погнав у нашу країну багатотисячне військо, щодня розбиває міста бомбами й ракетами, сіє на нашій землі горе і жах. Слово «диктатор», хочемо чи не хочемо, крутиться на язику, але дітям воно мало про що говорить.

Максимально спростивши, можна сказати, що диктатор – це той, хто має необмежену владу і нав`язує свою волю іншим. Але це визначення не вміщує в себе глибини розпачу і безнадії, в яку провалюються ті, хто живе під чиєюсь диктатурою.

Найкраще із роллю пояснювальної бригади тут можуть впоратися художні твори в жанрі фентезі й фантастики, які не лише стають прихистком від важкої реальності, а й способом її переосмислення. Вигадані світи – це майже завжди поле бою між злом та добром. Звідки беруться диктатора, чого від них чекати і як їх зрештою можна побороти? Розповідаємо на прикладі трьох персонажів дитячого й підліткового фентезі.

Хто такі диктатори, або Історія Мурдано (9+)

Останниця. Одна на світі / Кетрін Еплгейт; пер. з англ. Ганни Яновської. – Харків: Жорж, 2019. – 448 с.

Останниця. Перша серед усіх / Кетрін Еплгейт;   пер. з англ. Ганни Яновської. – Харків: Жорж, 2019. – 424 с.

Останниця. Єдина і надзвичайна / Кетрін Еплгейт; пер. з англ. Ганни Яновської.- Харків: Жорж, 2022. – 336 с.

«Останниця» – це трилогія про світ, в якому живе чимало розумних істот, і це не лише люди й тварини. Раптидони владарюють у повітряному просторі; тераманти під землею, русалкоподібні натіти – володарі водойм, а схожі на котів фелівети живуть у лісах. Ще є дейрни, які нагадують собак, що ходять на задніх лапах, мають сумку на животі, густе шовковисте хутро і дар (або прокляття) правдомовства. Це значить, що вони відчують найменше лукавство і миттю розпізнають брехню.

Чи для того, щоб заволодіти цінним хутром, чи задля того, щоб позбутися тих, хто заважає плести сіті з облуди й обману, дейрнів винищують десятиліттями. Але з приходом до влади імператора Мурдано цей процес прискорився. Ба більше: стараннями його зарізяк дейрнів оголосили вимерлим видом. І схоже, що Мурдано на цьому не зупиниться. Остання зі зграї дейрнів Биш разом із друзями стають тими, хто збирається зупинити Мурдано і врятувати розумні види від винищення.

Диктатор Мурдано із серії книжок Кетрін Еплгейт – це типовий диктатор з яскраво вираженими характерними рисами, найперше – прагненням переробити всю країну, всіх її мешканців, весь плин життя «під себе»:

— Ну так Мурдано — імператор, то в країні все,  виходить, його. Він і календар переробив. І словник  переписав. Він володарює над усім у Недаррі, зокрема й над великими панівними видами.

Він будує для себе неприступну твердиню, заручається силою зброї й магії, яка має його охороняти, охоче посилає у бій замість себе інших і вірить у власну могутність та невразливість. має доволі скромний вигляд і вдягається просто, бо для нього головна цінність не розкоші, а влада. 

Мурдано розпочинає загарбницьку війну, і всі жителі країни усвідомлюють, що в ній немає ані потреби, ні сенсу. Що крім розрухи, втрат і смертей вона нічого не принесе. Але Мурдано все одно веде величезне військо на погибель, чужу і свою, по дорозі випалюючи землю вщент. Як і всякий диктатор, він не цінує життя: жадоба панування застилає йому свідомість.

Протистояти безумству воєнних намірів Мурдано береться різношерста у буквальному сенсі компанія з дейрни, вобика (маленькі й ввічливі, але страшні у своїй люті створіння), фелівети, спадкоємиці давнього роду і недавнього злодія. Дивовижно, але факт: їм вдасться зібрати Армію Миру й укласти коаліцію між різними видами. Але чи достатньо єдності та прагнення до спокійного рівноправного співжиття, щоб перемогти диктатора?

Читайте також: Рецепт бестселера: з чого складається «Макова війна» Ребекки Кван

Як розпізнати диктатора, або Викриття Намісника Хана (9+)

Викрадачі снігу / Анастасія Нікуліна. – Харків : Vivat, 2021. – 128 с.

Звісно, жоден диктатор не хизується цим титулом. Найчастіше вони вдають із себе рятівників, мудрих і рішучих, наполягаючи, що лише їм вдасться врятувати свій дурненький наївний народ він неминучого зла чи вберегти від гіршого лиха, ніж те, в якому вони живуть. Залякуючи підлеглих надуманими загрозами й зовнішніми ворогами, диктатор спонукає їх до смирення. А тих, хто має критичну думку, просто знищує.

Усе це – штрихи до портрета Хана, диктатора з фентезійної повісті Анастасії Нікуліної «Викрадачі снігу». Це історія про вогняних велетів, які запалювали лихий чорний вогонь, відважних чорноборців, які загнали їх під землю, велетенських павуків мергів, які зберегли чарівну сітку, щоб втримувати Зірку Першого Снігу. Вона проросла навколо Серця Землі Білим Кристалом вгору та вниз, охолоджуючи вогонь та розганяючи пітьму. Цю історію чув від дідуся хлопчик Річі. А однієї зими сніг, який створює Білий Кристал, не пішов, дідусь захворів, а Річі задумав звернутися до Імператора чорноборців, щоби той допоміг.

Потрапивши в чарівну країну, Річі виявив, що Імператор буцімто добровільно зрікся престолу, а його трон посів Намісник Хан. Він запевняє, що сніг зник через те, що вогняний велет Грастарг вкрав Зірку і заховав її за Аркою Серця землі, а дістати її зможе лише обраний. Через ці обставини нібито й не працює кристал, який мав би призначати володаря краю, відтак Хан може безперешкодно зберігати свою владу.

Намісник Хан також підбурює вогнеборців проти мергів, позбувається всіх, хто мав бодай криву думку про нього, розповідає підлеглим жахи про вогняного велета, щоб вони боялися поткнутися до нього, і змушує поводитися так, як потрібно йому. Прагнучи схилити всіх до покори, він не шкодує нікого, навіть рідну доньку, використовуючи її так, як йому заманеться.

Чудовиська завжди існують. Просто добре ховаються. Одне з найстрашніших чудовиськ тепер ховається в особі намісника. … Хан був хорошим чорноборцем, але життя на Поверхні змінило його. Він захопився тамтешньою історією, хоча вабили його лише диктатори. Він переконав спершу себе, а потім 73 інших, що владу мають брати гідні. Він виступав проти того, щоб володаря призначав магічний предмет — Кристал. Коли Хан опинився при владі, світла сила Кристала почала змінюватися. Поступово вона зникала. Хан ненавидить Кристал, проте він усе одно тримає із ним зв’язок. Злість намісника наповнює гнівом наш світ, і все змінюється… в гірший бік. Ті, хто не поділяє поглядів нового правителя, потрапляють до в’язниці.

Диктатор з повісті Анастасії Нікуліної – хитрий, підступний і безжальний. Але і на нього знайдеться протидія: бо коли світом керує магія справедливості, то зрештою вона мусить взяти гору.

Як стають диктаторами, або Сходження президента Сноу (13+)

Балада про співочих пташок і змій / Сюзанна Коллінз ; пер. з англ. М. Пухлій. – Київ : Форс Україна, 2021. – 576 с.

Безжальний, черствий, цинічний президент Сноу із трилогії «Голодні ігри», який любив троянди й ненавидів жителів Округів, викликав риторичне питання: де джерела цієї жорстокості? Сюзанна Коллінз не стала шукати простих відповідей, а написала цілу книжку – приквел «Голодних ігор». У ній читачі знайомляться із юним Коріоланом Сноу, який стає ментором і закохується у трибутку. Що ж мусило з ним статися, аби співчуття і навіть повага до мешканців округів змінилися на ненависть і бажання домогтися покарання? Це невзаємна любов чи щось гірше?

Відповіді, вочевидь, треба шукати в дитинстві та дитячих травмах, скажуть вам дослідники психології диктаторів. У випадку зі Сноу це зауваження працює також.

Втративши батька і всі статки внаслідок під час повстання Округів, Коріолан став злиденним спадкоємцем поважної родини. Фамільний гонор погано поєднується з дірявими кишенями й супом з капусти на сніданок, обід та вечерю, але Коріолан намагається тримати марку, повсякчас нагадуючи собі, що «Сноу – це сніг, а він завжди зверху».

Бажання вивищитися і зайняти місце в когорті найповажніших людей Панему – у нього в крові. Сноу амбітний, розумний і впевнений у собі, має чудову інтуїцію і відчуття, коли можна й варто ризикнути, вміє знаходити підхід до різних людей і чудово «тримати обличчя». А ще – не дозволяє собі зайвих сантиментів. Завдяки цим рисам йому вдається виконати складне завдання і тріумфувати в новій ролі на Голодних іграх.

Це могло б відкрити йому прямий шлях до блискучої кар’єри. Але з Коріоланом трапилося кохання, та ще й таке, що замість студентської лави в Академії завело його в казарму миротворців в одному з найбідніших округів. Життя, утім, ставить його перед складними, але багатообіцяними виборами: зберегти чужу таємницю чи зрадити, відкинути цінності Панему заради кохання чи покласти його Панему в жертву. 

Ми знаємо, чим зрештою усе закінчилося, ще до початку. Бо диктатор стає диктатором тоді, коли між любов’ю і владою обирає владу.

Замість p.s., або Як закінчують диктатори

Рано чи пізно, але всі диктаторів закінчують однаково – поваленням. Мурдано загинув від руки істоти, яку вважав найслабшою і безневинною. Намісника Хана навічно ув’язнив у клітці хлопець, якого той намагався вбити. Президент Сноу, який так хотів вивищитися над усім Панемом, помер у публічному місці, але непомітно: ніхто й не знає, чи його здолала недуга, чи затовк натовп. Їхня зброя зрештою обернулася проти них, а добро перемогло зло. Так, як буває у казках. І в житті зрештою буває теж.

Читайте також: Писали про орків, а вийшло про росіян: чому фентезійні війни насправді про реальність