Ростислав Попський. Мене забули на місяці

«Листи від пана Тукана» — нон-фікшн серія про різні країни світу.
Пан Тукан жив у зоопарку і змалечку любив читати. Як так вийшло? Колись один малюк простягнув йому крізь ґрати книжку — і вона так припала Туканові до душі, що той захопився читанням і просив усіх відвідувачів дарувати йому нові й нові книжки. Начитавшись про далекі краї, птах вирішив будь-що їх відвідати. Він довго й наполегливо тренувався, став дужим — і зміг легко розігнути ґрати та чкурнути із зоопарку темної ночі, доки охоронець давав хропака.
Відтоді пан Тукан мандрує світом. Він відвідує різні куточки земної кулі та звідусіль шле листівки у видавництво «Маміно», адресу якого знайшов на сторінках тієї найпершої книжки, що колись подарував йому малюк. Птах фотографує все найцікавіше та ділиться враженням, розповідає про особливості кожної країни. Звісно, видавництво вирішило поділитися такими скарбами зі своїми читачами — так і з’явилася ця серія.
Першими виходять друком «Листи від пана Тукана з Франції». Bonjour — пише птах-мандрівник з країни, де пахне лавандою та свіжоспеченими круасанами, де закохані парочки гуляють під дощем, а сонячної днини можна снідати просто на траві.

Що ж за дивак посеред паризької вулиці? Oh l? l?, та в цій Франції навіть кривляються елегантно! Хоча ні, стривайте, він не просто собі дивак — він актор. У його виставі немає слів, але все зрозуміло й без них. Адже це пантоміма — мистецтво передавати образи через жести, пластику тіла, вирази обличчя. Pardonne moi, мосьє мім, я не хотів вас образити. Ви талановитий і неперевершений! Я щасливий побачити ваше мистецтво зблизька!