Перекладацькі тренди: японська завойовує ринок Великої Британії 

2023-го року у Великій Британії спостерігався сплеск популярності манґи та атмосферних романів, а японські письменники очолили ринок перекладних книжок. У другій частині нашого великого репортажу із Лондонського книжкового ярмарку розповідаємо про найважливіші перекладні тренди, якими живуть зараз британці.

Сімнадцять з 30 найкращих перекладених авторів у Британії походять саме з Японії, завдяки чому дев’ять з 20 бестселерів були написані японською мовою. Загалом у топ-20 увійшли такі відомі імена, як Елена Ферранте, Ю Несбьо, Пауло Коельйо та Харукі Муракамі. Крім того, в чартах з’явилися і нові автори, зокрема болгарський письменник Ґеорґі Господінов. 

Серед інших мов, представлених у топ-30: давньогрецька (Гомер, 11 місце), латина (Марк Аврелій, 12 місце), норвезька (Ю Несбьо, 13 місце), іврит (Юваль Ной Харарі, 17 місце), китайська (Мосян Тунсю, 18 місце), італійська (Елена Ферранте, 24 місце), португальська (Пауло Коельйо, 25 місце), корейська (Чугонг, 26 місце) та французька (Ерже, 28 місце). Російські автори також залишили свій слід у рейтингу: Достоєвський і Толстой посіли 23-тє і 29-те місця відповідно.

Хоча переклади з української не входять до топ-чартів, Україна продовжує розширювати присутність на ринку: Видавництво Thames&Hudson готує нове видання книги Аліси Ложкіної про українське мистецтво The Art of Ukraine. Книжка Оксани Лущевської «Тиха ніч, мій космонавте» також буде видана у Великій Британії, тож певні зрушення у сфері дитячої літератури є. 

«Повномасштабне вторгнення поставило сучасну українську літературу на карту перекладної літератури англійською мовою», — підтверджує доктор Уям Блекер, доцент кафедри української та східноєвропейської культури Школи слов’янських та східноєвропейських студій Університетського коледжу Лондона:

«До лютого 2022 року зацікавити англомовних видавців, агентів чи періодичні видання українською літературою було викликом, адже вони не мали ні концепції української літератури, ні орієнтирів, ні передісторії перекладів. Переклади здебільшого робилися в академічному чи діаспорному середовищі та мали обмежене охоплення. Після лютого 2022 року відбувся стрибок попиту на українську літературу в перекладі, що призвело до численних публікацій та значно більшого знайомства англомовних читачів з українською літературою. Однак українська література в цій ситуації досить обмежена воєнним контекстом, а ширше багатство української літератури (наприклад, класика чи українська жанрова художня література) залишається недостатньо дослідженим. Інтерес до воєнної літератури, без сумніву, триватиме ще деякий час, а українська воєнна література є чудовою і має бути перекладена — але ми також повинні думати про те, як надати англомовному читачеві (і читачам іншими мовами) більш повне уявлення про багатство української літератури та її традиції. Зараз є багато доброї волі щодо України, тож це чудовий момент для започаткування такої співпраці, але невідомо, як довго це триватиме, перш ніж світова увага переключиться на щось інше — дуже важливо скористатися цим моментом».

Емма Шеркліфф, Laxfield Literary Associates, британська видавнича консультантка та дослідниця книжкового ринку, ділиться власним досвідом роботи літературним агентом та адвокатом представлення України в перекладах:

«Я продовжую цікавитися роботами українських авторів — як творами, написаними після повномасштабного вторгнення, так і романами та нон-фікшн, опублікованими до війни, такими як «Вивітрювання» Артема Чапая та «Я змішаю твою кров з вугіллям» Олександра Михеда, права на обидві з них я продавала в англомовному світі та ширше.

Я продовжую успішно продавати переклади українських авторів в партнерстві з моїми колегами Джеймсом Пьюзі та Ніколь Етерінгтон з літературної агенції Blake Friedmann. Наразі ми продали права на твори Артема та Олександра у Франції, Німеччині, Грузії, Нідерландах, Польщі та Словаччині. Можу відзначити прямий вплив програми грантів на переклад від УІК, коли ми отримали пропозиції від видавництв Грузії та Нідерландів буквально напередодні ярмарку (London Book Fair), ще до того, як вікно для подачі заявок закрилося. Наші продажі книги Вікторії Амеліної «Війна і щоденник справедливості: Погляд на те, як жінки сприймають війну» не припиняються: права на книжку уже продані у Великій Британії, США, Франції, Грузії, Італії та Кореї, а на ярмарку спостерігався значний інтерес з боку інших країн, включаючи Німеччину, Польщу, Сербію та Швецію. Ми також отримували запити щодо поетичної збірки Вікторії та її роману «Дім для Дома» (який зараз продається уже п’ятьма мовами). Я також представляю чудову книгу «Я перетворююсь. Щоденник окупації Володимира Вакуленка», виданий видавництвом «Віват», який викликає значний інтерес і тісно перетинається з нон-фікшн роботами Вікторії». 

Прикметно, що українські книжки англійською передусім можна було знайти не так на українському стенді, як на стендах сусідніх країн, зокрема Польщі та Естонії, яка була почесною гостею Лондонського книжкового ярмарку 2018 року. Естонія, населення якої налічує 1,3 мільйона осіб і має менше мільйона носіїв естонської мови, може похвалитися вражаючими показниками випуску літератури у 2022 році — понад 3349 нових назв, хоча наклади й обмежені: від 500 до 800 примірників. Це майже 12 естонських книжок, виданих на день. Організатори відзначають високий попит на українські переклади та презентують обрані видання.

Варто також відзначити відсутність кількох країн на цьогорічному ярмарку, зокрема Сакартвело, Латвії, Литви, а також скандинавських та північних країн, які минулого року виявляли зацікавленість у перекладах та підтримці. Також не було стенду російських видавців, хоча кілька агентів провели робочі зустрічі в хабі з продажу прав.

Читайте також: Лондонський ярмарок 2024: пошук рівноваги між комерцією, етикою та реаліями України